Чергове щорічне паломництво на «Гору мучеників» з нагоди другої річниці освячення цього особливого молитовного місця відбулося 29 червня.
Вже третій рік поспіль ми йдемо на Гору мучеників, щоб подякувати Богові за мучеників нашої землі, кров яких стала насінням для багатьох християн і є стимулом та наснагою бути вірним Богові і Католицькій Церкві. Приклад мучеників є цінним для всіх. Вони є свідками віри і витримали до кінця, зберегли віру.
«Гора мучеників» — це особливе місце у горах поблизу села Микуличин на Прикарпатті, яке кожного року стає більш розвиненим та притягує до себе кожного разу все більше і більше паломників. Люди йдуть на гору, моляться, просять прощення гріхів, сповідаються, приступають до Святих Таїнств Покаяння і Євхаристії. Також це місце поблизу Полонини, де паломники можуть посмакувати різноманітні сири.
Ідея створення «Гори мучеників» виникла ще в 2001 році в засновника Згромадження Воплоченого Слова о. Карлоса Міґеля Буела під час його перебування в Україні, коли він брав участь в беатифікації мучеників нашої Батьківщини України. Разом з сестрами Служебницями Господа і Діви Марії з Матара чернечої родини Воплоченого Слова взявся втілити цю ідею місцевий підприємець, генерал у відставці пан Василь Яремчук. Сам день освячення місця, став по особливому «мученицьким», бо співпав з трагічною загибеллю сина п. Василя — Віталія.
Щоправда зведення відпустового місця українських мучеників ще триває і потребує немалих зусиль, як моральних так і фінансових.
Церква проголосила це місце «відпустовим» спеціальним декретом Преосвященного Владики Василія, щоб, таким чином, заохотити всіх вірних християн пам’ятати про мучеників нашої Церкви. Як кажуть, хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
На даний час на горі встановлений великий Хрест та ікони Фатімського Об’явлення, яке зобразила, згідно слів с. Луції, одна з сестер монахинь Чернечої Родини с. Марія Єдності. Є там Богородиця Фатімська, є Ангел з палаючим мечем, що закликає до Покаяння і є зображені мученики нашої землі у ХХ столітті. І є написані слова сестри Луції: «Ми бачили зліва від Богородиці, дещо зверху, Ангела з вогняним мечем у лівій руці. Виблискуючи, з нього виходило полум’я, від якого, здавалося, загориться світ; але язики полум’я згасали при зіткненні з блиском, який Богородиці випромінювала своєю правою рукою, спрямованою до нього. Ангел, вказуючи правою рукою на землю, голосно сказав: «Покаяння! Покаяння! Покаяння!» І ми бачили у величезному світлі, яким був Бог (подібно до того, як виглядають люди, проходячи перед дзеркалом), Єпископа, одягненого у біле, «у нас було передчуття, що це Святіший Отець. Також ми бачили інших єпископів, священиків, монахів і монахинь. Вони піднімалися на стрімку гору, на вершині якої був великий Хрест з грубо обтесаного дерева, немов би з коркового дуба з корою; Святіший Отець дорогою на гору перейшов через велике напівзруйноване місто, дещо тремтячи і хитаючись, сильно обтяжений болем і жалем, молячись за душі тих, чиї тіла знаходив на своєму шляху. Вийшовши на гору, став на колінах біля Хреста. Група солдатів вистрілила в нього кулями і стрілами, і він помер. Таким же чином там померли інші єпископи, священики, монахи і монахині та віруючі – чоловіки і жінки, що належали до різних чинів та соціальних станів. Під двома раменами Хреста було двоє Ангелів, кожен з яких мав кришталеву чашу в руці, куди збирав кров мучеників і нею поливав душі, які наближалися до Бога».
29 червня 2019 року, на цьому святому місці зібралися численні паломники і тут служилася Божественна Літургія, яку очолив о. Богдан Скірчук, декан Яремчанський у співслужінні о.Григорія Чибурака з Микуличина, о. Віктора Прийдуна, економа Коломийської Єпархії та отців Згромадження Воплоченого Слова – о. Йосафата Бойка і о.Йосифа Поповича. Проповідь виголосив о. Йосафат Бойко, ВС, закликавши вірних бути вірними Богові і Святій Католицькій Церкві, прикладом чого були наші мученики минулого століття і про яких не маємо права забувати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
