Роздуми над Божим Словом на XVII Звичайну неділю, рік В
Євангеліє від Луки, починаючи з дев’ятого розділу, — це опис дороги Ісуса Христа до Єрусалима. Крок за кроком ми слідуємо за Господом. Минулої неділі ми дійшли з Ісусом до Витанії, до дому Марти, Лазаря й Марії, де побачили приклад молитви і праці. Сьогодні ще кілька кроків — і ми вже сходимо на Оливну гору, звідки видніє Святе місто і його Храм. Саме тут, на вершині Оливної гори, Ісус затримується для молитви: Сталося, що Ісус молився в одному місці, а коли закінчив, то один з Його учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися».
Це одне з найважливіших прохань, із яким ми повинні звертатися до Господа. Адже справжня молитва — це сам Господь. Він завжди перебуває у спілкуванні зі своїм Отцем. Божий Син ніколи не говорив зайвого. Він розмовлявз Отцем або ж розповідав про Отця.
Особливість молитви «Отче наш» у тому, що Ісус навчав їй двічі. Вперше це сталося на Горі Блаженств у Галілеї, на початку Його служіння. Вдруге ми чуємо цю молитву над Єрусалимом, тому що Оливна гора вища від Храмової гори та Сіону. Саме тут, де Ісус затримався для молитви, тепер стоїть монастир «Отче наш».
Коли порівнюємо ці версії молитви, нас може здивувати різна кількість прохань. У Євангелії від Матея маємо сім прохань. У Луки їх тільки п’ять. Однак відсутність прохання «нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі» — не випадкова. Адже саме тут, під Оливною горою,в Гетсиманському саду Ісус молитиметься пізніше: «Отче, коли ти хочеш, віддали від Мене цю чашу; тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!»(Лк 22,42). Саме тут, після зради й арешту, розпочнеться остання дорога Господа, в кінці якої розіп’ятий Божий Син визволить нас від лукавого.
У молитві «Отче наш» Ісус запрошує нас долучитися до Його синівської молитви. Він пропонує нам звертатися до Бога разом із Ним, спільно промовляючи «Отче наш». Чи взагалі можливо смертній людині осягнути таку глибоку єдність як на небі, так і на землі?
Отож така єдність можлива! Саме тому подальші слова — це прохання про хліб. Це завжди центральне прохання молитви «Отче наш», до якого все прямує і з якого все випливає. Не випадково одразу після слів молитви Ісус розповідає притчу про трьох друзів і три хліби для приятеля.Так Він коментує центральне і найважливіше прохання всієї молитви.
Що треба знати про цей хліб? Кожна сім’я щоденно випікала три хліби на кожного дорослого члена сім’ї. Хліб ніколи не залишався на наступний день. Якщо той чоловік серед ночі йде просити про хліб для свого приятеля — він точно знає, що або хтось пішов із дому, або хтось раптово помер і його три хліби залишилися.
Це хліб Ісуса Христа, Божого Сина. Саме Він залишив дім Отця, щоб у кінці своєї дороги померти. Ми споживаємо Його хліб — хліб Сина, який Він залишив для нас. Ми просимо про хліб насущний, хліб живий і, споживаючи його, осягаємо надзвичайну єдність з Отцем через Його Сина Ісуса Христа.
Тільки завдяки Святому Причастю ми можемо промовляти разом з Ісусом «Отче наш».
фінансово.
Щиро дякуємо!
