Роздуми над Божим Словом на свято Преображення Господнього, рік В
Гора Табор — це місце, на якому Христос на хвилину відслонив сяйво своєї божественної слави. Він зробив це у присутності трьох учнів, яких готував до зустрічі з годинами слабкості. Хотів, щоб вони були сильні цим досвідом. Цей досвід мав запасти в них так глибоко, щоб у годину страху Ісуса в Гетсиманії вони могли Його підтримувати, втішати, запевняти у своїй близькості, а насамперед щоб самі могли здолати всілякий страх. Ці троє апостолів мали пройти через досвід Великої П’ятниці з довірою, що все закінчиться добре.
Як відомо, в Гетсиманії вони підвели свого Вчителя. Навіть забули, що Він їм сказав у таємниці, що воскресне. Страх паралізував їхнє мислення. Вони втекли. Табор, якщо вони взагалі це згадували, здавався їм далеким сном. Реалізм насильства загону, який прибув заарештувати Вчителя, виявився сильнішим за захват на молитві.
Тут, на землі, навіть глибоке релігійне пережиття не гарантує стійкості в годину гострих атак чи слабкості. Можна забути навіть про слово Отця, сказане на горі Преображення, забути про зустріч із Мойсеєм та Іллею; можна забути про всі піднесені переживання.
Тому Бог любить будувати релігійне життя на сірій, щоденній, але надійній вірності. Табор це пересторога для всіх, кому здається, що високі релігійні пережиття становлять фундамент сильної віри.
Сьогодні багато людей шукають у релігійному житті сильних пережиттів. Це небезпечні пошуки. Релігійне життя полягає у виконанні Отця Небесного, а не у польотах на молитві.
Петро у своєму Посланні після багатьох років згадував те, що відбулося на горі Преображення, але традиція переказала, що він згадував ще й гіркі сльози зречення, якими він зрошував дорогу, з соромом виходячи із двору палацу Каяфи.
У зустрічі з Петром треба пам’ятати, що Бог може промовляти до людини через натхнення й радісні пережиття, але також і через спотикання і падіння. Треба також навчитися зустрічей із Богом на твердому ґрунті труду й страждань, а не в короткі хвилини радісної піднесеності.
Пам’ятаймо, що мудрість Церкви вже давно створила молебень Хресної Дороги, але і досі не видумала дороги на Гору Преображення… Нормальна дорога на Небо — це дорога на Голготу. Тільки нечисленні, завдяки надзвичайній благодаті, час від часу бувають запрошені Богом на гору Табор, щоби в радісному піднесенні слухати Його слова і бачити славу Неба.
Наше преображення завжди відбувається невідривно від страждань. Воно є настільки важливим елементом, що навіть на горі Табор Ісус під час зустрічі з Мойсеєм та Іллею говорив про свій відхід. Отож навіть на Таборі присутні страждання і хрест. Хто шукає тільки радісних релігійних пережиттів, сам себе обманює і втрачає з очей Євангеліє.
Сьогодні ми просимо Отця, щоб нам слухати Його Сина. Нехай Його слова потраплять не тільки в наші вуха, але й у наше серце. Нехай у нашому серці слово стане вчинком. Ця переміна преобразить наші серця на подобу Серця нашого Спасителя. Тільки вона важлива, тільки вона збагачує, тільки вона допомагає доростати до слави Неба.