Згадки про жорстокі дні, пережиті останніми роками, і страх перед тим, що вже ніколи не повернеться нормальне життя, щораз більше ширяться в Алеппо — колишній економічній метрополії в Сирії.
За літо становище погіршилося, каже настоятель францисканського храму в Алеппо о.Ібрагім Аль-Сабаг. Для християнської спільноти, додає він, «це означає, що безсумнівно виїде нова хвиля сімей, які витримали досі, але зрештою теж вирішили покинути країну».
Щодня чути вибухи снарядів, каже францисканець. Тривалий конфлікт і постійний брак стабілізації викликають у мешканців страх і переляк, стають великим тягарем для людей. У такій ситуації вони не бачать «перспектив того, що насправді можуть розпочати нормальне життя і подумати про майбутнє». Це поглиблюється надзвичайно тяжкою економічною ситуацією, постійним вимиканням струму, а відповідно — блокади в поверненні ремісницьких і промислових товарів; сюди додається інфляція і подальший спад купівельної спроможності.
Ускладнена ситуація створює, своєю чергою, нові проблеми, наступні потреби — не тільки матеріальні, каже о.Аль-Сабаг. Допомога ззовні зменшується, «а справжні проблеми починаються в той момент, коли систематичне затягування кризи призводить до того, що деякі ситуації вже сприймаються як постійні». Продовження насильства у різних частинах країни доводить, що «на міжнародному рівні немає порозуміння у справі сирійської кризи». Цивільне населення мусить платити найвищу ціну за те, що «всі сторони конфлікту хочуть, щоби замість діалогу лунав тільки голос зброї».
Натомість «знаками надії» священник назвав відкриття у змученому конфліктами місті ораторію — осередку вільного часу для 300 дітей, а також зростання числа церковних шлюбів та новонароджених дітей.
AsiaNews, яка опублікувала це інтерв’ю, також згадує, що в селі Азейр, розташованому біля кордону й населеному переважно маронітами, від 2012р. функціонує маленький монастир сестер-трапісток. Після мученицької смерті сімох трапістів в Алжирі у 1996р. спільнота вирішила, що оселиться в ісламській країні, — пояснила с.Марта Фаньяні. Вона підкреслила, що місцева мусульманська спільнота добре прийняла сестер, надаючи багато допомоги, і вони пізнали «незвичайне багатство людяності й віри» цих людей.