Добровільне рабство — не рабство

Роздуми над Божим словом на четвер ХХІХ Звичайного тижня, рік І

Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведності. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній — смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець — життя вічне. Бо заплата за гріх — смерть, а дар ласки Божої — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.  Рим 6,19-23

Рабство — це жахливе зло. Так було й так буде. Поневолення приносить фізичні та емоційні страждання. У рабів немає свободи; вони не владні над собою. То чому ж Павло добровільно визнає себе і називає інших християн «рабами, слугами Богові»? І чому він говорить, що Христос прийняв «вигляд слуги», коли став Людиною (Флп 2,7)? Це ще один приклад того, як Святе Письмо повністю перевертає наш звичний погляд на речі.

По-перше, Христос прийшов у світ, щоб визволити нас від гріха — рабства, яке відчуває кожна людина. По-друге, Бог сам дав нам дар свободи вибору: іти за Ним чи ні, і як саме служити Йому.

Апостол Павло закликає нас стати «слугами праведності» (Рим 6,19) тобто добровільно прийняти рішення виконувати Божі заповіді та шукати Господньої волі.

Та чи захотів би хтось, звільнившись від одного виду рабства — рабства гріха, потрапити в інше? Звісно, ні! Але рабство, про яке пише Павло, це стосунки любові. Воно передбачає служіння, народжене з подяки та смирення, а не з примусу й жорстокості. Це добровільне принесення свого життя в дар Богові, у відповідь на Його дар в Ісусі Христі.

Це той вид рабства, який ми покликані обирати. Щоразу, коли відчуваємо спокусу, падаємо, а потім піднімаємося й повертаємось до Господа, ми обираємо Бога. Коли ми чимось жертвуємо заради своєї сім’ї, роблячи те, що необхідно нашим близьким, а не те, чого б хотілося нам, ми обираємо Його. Коли ми стримуємося, що б не наговорити зайвого, знаходимо в собі сили пробачити або виявляємо смирення — обираємо Господа. І що ми отримуємо взамін? Найдорожче: вічне життя! (див. Рим 6,23)

Добровільне служіння Богу — це найбільший дар, які можемо Йому запропонувати. Крім того, це єдиний подарунок, за який можемо отримати безцінну нагороду. Щодня говори Йому: «Я хочу служити Тобі, Господи. Я хочу розуміти й виконувати Твою волю. Дякую за те, що так сильно любиш мене. І за привілей любити Тебе у відповідь».

«Господи, покажи мені, як користуватися моєю свободою, щоби служити Тобі.»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.