Духовна боротьба

Роздуми над Божим Словом на ХХІХ Звичайну неділю, рік В

Уже Єрусалим дедалі ближче, і ближчає останнє випробування віри на Голготі. Ісус наближається до свого розп’яття, до вирішального боріння між смертю та життям. Що потрібно для цього останнього двобою? Які приготування необхідно було зробити? В цей час, на порозі своїх Страстей, Ісус вчить нас про витривалість у молитві: Того часу Ісус розповів своїм учням притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом (Лк 18, 1).

У центрі розповіді бідна вдова — представниця найбільш беззахисної категорії в суспільстві. Вона позбавлена опіки та засобів існування. Безіменна вдова наполегливо й витривало просить неправедного суддю: «Вчини мені справедливість супроти мого супротивника». Це єдина зброя, яка була їй доступна. Її благання нагадують справжню боротьбу, що виснажує суддю так сильно, що він капітулює: «Через те, що мені докучає ця вдова, вчиню їй справедливість, щоб не приходила і, кінець кінцем, не побила мене» (Лк 18, 5), або ще можна перекласти «щоб не докучала мені». Євангеліст Лука, як досвідчений лікар, вживає в кінці дієслово, яке дослівно означає «удар під око», а в переносному значенні —«докучання».

Отже, молитва — це витривала боротьба, тому Ісус закликає в Нагірній проповіді: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас (Мт. 5,44). Молитва — це потужна зброя не лише для беззахисних. Про це нас вчить історія спасіння Божого народу.

Перше читання з Книги Вихід розповідає про битву Вибраного народу з амалекитянами. Після виходу з єгипетської неволі цей кочовий народ став першим ворогом для Божого народу на шляху до Обіцяної землі. Військо Єгипту й колісниці фараона затонули позаду, у водах Червоного моря. Господь урятував свій народ у відповідь на молитву Мойсея: Чого голосиш до мене? Вели синам Ізрáїлю, нехай вирушають (Вих 14, 15).

І тепер, перед лицем наступної небезпеки, Мойсей не змінює тактики, основаної на молитві: Мойсей, Аарон та Хур вийшли на вершину горба. І сталось: як піднімав руки Мойсей, то брав гору Ізрáїль, а як опускав, брав гору Амалек (Вих 17, 11). Мойсей був досвідченим стратегом, адже сорок років виховувався при палаці фараона, а наступні сорок провів у пустелі, вивчаючи кожний її камінець. Однак для перемоги знадобився тільки один камінь: Коли ж руки Мойсея обважніли, взяли камінь та й підклали йому, і він сів на ньому; Аарон же і Хур підтримували йому руки, один з одного боку, другий з другого. Так руки його витримали твердо до заходу сонця (Вих 17, 12).

Перемога надходить тоді, коли ми звертаємося спільно в молитві до Бога. Мойсей, Аарон та Хур творили спільноту витривалої молитви. Таку спільноту може створювати кожний чоловік, підтриманий своєю дружиною та дітьми: Я хочу, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки, — каже апостол Павло. (1Тим 2,8). Це найкращий захист та опіка для сім’ї.

Сам Ісус перед найбільшим випробуванням дав приклад витривалої молитви в Оливному саду: Як же прибув на місце, він сказав їм: «Моліться, щоб не ввійти в спокусу». І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися (Лк 22, 40-41). Тут знову згадується камінь, що символізує витривалість. Камінь був зрошений кров’ю нашого Спасителя. Сцена повторюється тричі, коли Господь знову і знову повторює свою молитву. Це була справжня духовна боротьба: «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!» Душа Його була сумна аж до смерті. Ісус почав боліти душею і тужити, тому взяв із собою трьох апостолів, і ангел підкріплював Його в молитві, адже треба завжди молитися, [щоб] не занепадати духом (Лк 18, 1).

Молитва Ісуса продовжиться, коли Він, подібно як Мойсей, зійде на пагорб. Це буде пагорб Голготи, щоб на хресті піднести вгору у молитві руки, які не опустяться аж до Його зняття з хреста. Розп’яті рамена Спасителя будуть символічно підтримувати Марія та Йоан апостол, які стояли під хрестом. Так звершилася наша перемога.