Наші батьки

Роздуми над Божим Словом на четвер XXVIII звичайного тижня, рік І

«Горе вам, бо будуєте пам’ятники пророкам, яких батьки ваші повбивали! Отже, свідчите і схвалюєте вчинки своїх батьків, бо ті вбивали їх, а ви будуєте їм надгробки» (Лк 11, 47н).

Хоч би як ми цього хотіли чи не хотіли — ми виросли, наче паростки, з кореня, яким є наші батьки, наші предки. Попри бажання бути собою, кимось неповторним, — ми носимо в собі, хоч якоюсь мірою, немов спадщину, те, чим вони жили: як їхні добрі якості, так і слабкості.

«Благодать Ісуса Христа будує свої шедеври на фундаменті людської природи» (св.Тома Аквінський) — такої, якою вона є. Тому потрібно до цієї різноманітної спадщини підходити зі спокоєм та зберігати дистанцію щодо емоцій.

Стараймося бути вдячними за добро, переказане батьками (свідомо чи несвідомо): за риси обличчя, характеру, здібності та різні надбання. Дякуймо за добро і розвиваймо це.

З іншого боку, не знеохочуймося, коли помічаємо «хвости», які тягнуться за нами і яким ми завдячуємо нашим предкам — коли повторюємо їхні помилки чи, як вони, не можемо піднести своє життя на кращий рівень. Просімо милосердя у Спасителя-Христа: Він бере на себе всі наші гріхи, Він хоче вливати у ці відносини своє Життя, щоб продовжувати в нас дії Воскресіння, яке очищує та вирощує нові якості.