Біблійні роздуми

Як ми любимо один одного?

06 Листопада 2019, 18:58 1020

Роздуми над Божим словом на четвер ХХХІ Звичайного тижня, рік І

Лк 15,1-­10

Усі митарі й грішники приходили до Нього, щоб Його почути. А фарисеї з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними». Тоді Ісус сказав до них цю притчу: «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’яносто дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається».

Слухаючи Євангеліє, неважко помітити, що для тогочасних людей Христос був порушником спокою: це ж треба — спілкуватися з грішниками?! І не просто розмовляти з ними, а й навіть сідати до спільного столу! Таке точно не могло не шокувати законослухняних фарисеїв і книжників. Вони почувалися обраними Богом і зверхньо дивилися не лише на всі довколишні племена, а й на своїх братів, які порушували юдейські закони.

Господь зовсім не збирався спеціально дратувати релігійну верхівку, провокуючи на обурення чи злість. Ні, Христос хотів показати, що в ім’я шанування Бога вони перетворили Закон на чергового ідола і, таким чином, втратили сенс віри. Місія Спасителя полягала в тому, щоби словами й діями показати істинний сенс Закону: розділити любов Бога абсолютно з усіма і привести їх у дім Небесного Отця.

До цього служіння покликані християни всього світу. Більше того, саме ця жертовна любов до відкинутих і бідних стала однією з особливостей, які характерні для Христової Церкви з перших століть її існування. Ось як висловив це Тертуліан (160­225 рр. від Р.Х.): «Саме вчинки любові, незвичайно благородної, спонукають багатьох звертати особливу увагу на нас. Дивіться, кажуть вони, як вони люблять один одного… Подивіться, кажуть вони про нас, на їхню готовність навіть умерти одне за одного!»

У сьогоднішньому першому читанні святий Павло нагадує нам, що «ніхто з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе» (Рим 14,7). Наше покликання як християн залишається незмінним, чи на дворі перше століття, чи двадцять перше. Ми маємо йти до людей. Повнота нашого життя визначається тим, наскільки ми готові служити іншим.

А як ти реагуєш на «непопулярних» людей, котрих Бог ставить на твоєму шляху? Наприклад, на безхатьків, алкоголіків або душевнохворих, до яких люди зазвичай ставляться зверхньо, якщо не відкидають взагалі? Це може бути хтось, кого ти хотів би краще не помічати: хто явно потребує допомоги. Допомогти такому — означало б для тебе вийти із власної зони комфорту. А може, це людина з важким характером, спілкування з якою вимагає неабиякої терпеливості та смирення. Як ти реагуєш на таких людей?

Спочатку запитай Господа, що ти можеш зробити для тієї чи іншої людини. Потім іди за своїм серцем, незважаючи на почуття, які можуть прокинутися в тобі, — незважаючи на огиду, ненависть, осуд. Ризикни вийти із зони комфорту, яку ти так старанно намагаєшся оберігати. Повір, ти ніколи не пошкодуєш, що виконав Божу заповідь любові до ближнього, бо цей шлях веде тебе до Христа, до щастя!

«Господи, допоможи мені зробити ще один крок назустріч людині, яку Ти поставив на моєму шляху. Дай мені сили й великодушності дарувати їй Твою любов.»

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: