Роздуми над Божим словом на 7 січня
Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галілею і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: «О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галілеє! Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, — зійшло їм світло». З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько». І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. Чутка про Нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і Він оздоровлював їх. А йшла за Ним велика сила людей з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Юдеї та з Зайордання.
Мт 4, 12–17. 23–25
Той період життя, коли Ісус Христос готувався до публічної діяльності, нарешті закінчився. Він прийняв хрещення в Йордані, сорок днів постував у пустелі. Він був готовий. Що далі? Можна було очікувати, що тепер Христос вирушить на південь, до столиці. Більшість освічених і благочестивих громадян, політична та релігійна еліта держави, знаходилася саме в Єрусалимі. Ось хто, здавалось би, має першим почути і прийняти Боже послання! Але замість цього Ісус Христос попрямував на північ, у «землю Завулона та землю Нафталі (…) поганську Галілею» (див. Мт 4, 15).
Знову Ісус Христос поводиться зовсім не так, як ми від Нього чекаємо. Завулон і Нафталі були першими ізраїльськими територіями, які за вісімсот років до євангельських подій завоювала Ассирія. На час народження Христа там жили євреї, які тісно поріднилися з язичницькими народами. Тут майже не було освічених богословів. Переважно тут жили прості рибалки та ремісники, в чиєму житті темрява межувала зі світлом, а віра та надія — з відчаєм. І саме ці люди першими почули слова Ісуса Христа про те, що наблизилося Царство Небесне. Ті, які найбільше страждали, ті, кому більше за всіх треба було допомоги, — і хто найменше цього чекав.
Хіба не так поводиться Бог і з нами? Так, Він із радістю зустрічає нас у «Єрусалимі», в моменти нашого духовного підйому. Та водночас Ісус не менше радий увійти і в нашу «Галілею язичницьку», в ті сфери, де ми зазнали поразки, де наша віра ослабла. Прийти на територію втрат і образ, на землю сліз і ран, які так легко можуть стати приводом для гріха і ще більшого зла. Це означає, що ми зустрічаємо Христа не тільки тоді, коли перебуваємо в храмі чи займаємося служінням. Він приходить до нас, коли ми плачемо через якусь втрату. Він приходить до нас, коли ми потерпаємо через завдану нам образу або втішаємося перемогою над конкурентом. Христос іде разом із нами, дорогами нашого повсякденного життя, переживаючи всі біди й радощі, всі наші падіння та успіхи. Так, Царство Ісуса вже близько. Воно просто тут, у тому самому місці, де ми зараз є. Відкрий своє серце.
«Ісусе Христе, допоможи мені бачити Твоє Царство не тільки в моменти богослужіння, а й у повсякденному житті.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
