Благодать не бути сліпими

Роздуми над Божим Словом на IV Неділю Великого Посту, рік А

Того часу Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. І Його учні запитали Його, кажу­чи: «Равві, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?» Ісус відповів: «Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. Поки Я є у світі, Я — світло для сві­ту!» Сказавши це, Він плюнув на зем­лю, зробив грязь зі слини й помазав нею очі сліпому, і сказав йому: «Піди вмийся в ку­пальні Силоам!» — що у пере­кла­ді означає Посланий. Отже, він пішов, умився і прийшов зря­чим. Сусіди ж і ті, котрі бачили його рані­ше, як він був жебраком, казали: «Хіба це не той, хто сидів і жебрав?» Деякі говорили: «Це він!»; інші говорили: «Та ж ні, лише подібний до нього!» Він же казав: «Це я!» Тоді випитували в нього: «Як же тобі відкрилися очі?» Він відповів: «Чоловік, котрого звуть Ісус, зробив грязь і пома­зав мої очі та сказав мені: “Іди в Силоам і вмийся”. Тож я пішов, умився і прозрів». І запитали в нього: «Де Він?» Той ка­же: «Я не знаю». Тож повели того, який був колись слі­пий, до фарисеїв. А того дня, коли Ісус зробив грязь й відкрив йому очі, була су­бота. Знову запитували його тепер фари­сеї, як він прозрів. Він сказав їм: « Грязь поклав мені на очі, я вмив­ся і бачу». Тож деякі з фарисеїв говорили: «Ця людина не є від Бога, бо не до­три­му­ється суботи». Інші ж казали: «Як може грішна людина робити такі чу­деса?» І виник між ними поділ. Знову кажуть сліпому: «Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі?» Він же сказав: «Це Пророк!» Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж по­ки не покликали батьків того, хто про­зрів, і не запитали їх, говорячи: «Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить?» У відповідь його батьки ска­за­ли: «Знаємо, що він — наш син і що народився сліпий, а як це він тепер бачить, — не зна­є­мо, або хто відкрив йому очі, — ми не знаємо. Він дорослий, його й за­питайте; нехай говорить сам за себе!» Таке сказали його батьки, оскільки бо­ялися юдеїв; адже юдеї вже змо­ви­ли­ся, що коли хто визнає Його за Хри­ста, — то буде відлучений він від синагоги. Ось чому його батьки сказали: «Він дорослий, його й за­пи­тайте». Отже, вдруге покликали чоло­віка, який був сліпий, і сказали йому: «Віддай славу Богові! Ми знаємо, що той чоловік грішний!» У відповідь він сказав: «Чи Він грішний, — я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!» А вони йому кажуть: «Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі?» Він відповів їм: «Я вам уже ска­зав, та ви не дослухались. Що ще хо­чете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?» І зневажили його і сказали: «Це ти отого учень, а ми — учні Мойсея. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог, а оцей — ми не знаємо звідки Він!» Чоловік сказав їм у відповідь: «Це і є дивне, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі! Ми знаємо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Відвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто наро­див­ся сліпим. Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!» А вони йому у відповідь ска­за­ли: «Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш?» І вигнали його геть. Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: «Чи віриш ти в Сина Люд­сь­кого?» Той у відповідь сказав: «А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?» Ісус сказав йому: «І ти Його ба­чив, оце Він говорить з тобою». Він же сказав: «Вірю, Господи!» — і вклонився Йому. А Ісус сказав: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими!» Почули це деякі фарисеї, які бу­ли з Ним, і сказали Йому: «Невже й ми сліпі?» Відповів їм Ісус: «Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ж ви ка­же­те, що бачите, тож гріх ваш за­ли­шається».

Йн 9, 1–41

Що ти бачиш, коли дивишся на довколишній світ? Саме це і є ключовим питанням сьогоднішнього євангельського уривка. На самому початку ми бачимо чоловіка, якого всі вважали грішником лише тому, що він був сліпим (див. Йн 9, 2). Але наприкінці історії Христос каже, що незрячі саме ті, хто стверджував, що добре бачить (див. Йн 9, 39-41). Звісно, тут ідеться не про фізичний, а духовний зір.

Чоловік, котрий прозрів, не сумнівався, що Ісус від Бога — адже «відвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто наро­див­ся сліпим» (Йн 9, 32). Для фарисеїв цей очевидний факт чуда зцілення ніби невидимий. Зате вони бачать у прозрілому грішника та й Христос для них теж грішник, який порушив суботу. Хіба праведник би наважився порушити Закон Мойсея і зцілити когось у день Господній?!..

Ісус же побачив у сліпонародженому Боже дитя, яке потребує зцілення і спасіння. І це спонукало Його діяти з милосердям. Перше, що зробив Ісус після зцілення сліпого, це те, що відкрився йому як Божий Син, Месія. І прозрілий чоловік тут же увірував і поклонився Йому (див. Йн 9, 35-38).

Ісус Христос і тобі прагне допомогти бачити те, що відбувається в цьому світі, Його очима. Господь хоче, щоб ми бачили в людях не грішників, гідних Божого осуду, а братів і сестер, які потребують Божого милосердя і зцілення не менше, ніж ми самі. Господь закликає нас виявляти людям Його милосердя і співчуття. Сьогодні, споглядаючи під час Святого Причастя на Розп’ятого Христа, дозволь Його люблячому погляду проникнути у твоє серце і зцілити твою сліпоту, щоб ти міг бачити світ Його очима.

«Господи Ісусе Христе, дай мені прозріти! Допоможи бачити речі такими, як вони є. Нехай жодне упередження не затемнює мій погляд на людей і події».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.