Благодать не бути сліпими

Роздуми над Божим Словом на IV неділю Великого Посту, рік А

Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. Запитали Його, отже, учні Його: «Учителю, хто згрішив? Він — чи батьки його, що сліпим він народився?» «Ані він не згрішив, ані батьки його, — відказав Ісус, — але щоб ділам Божим виявитись на ньому! Поки дня, маємо виконувати діла Того, Хто послав Мене, — бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. І поки Я у світі — Я світло світу». Сказавши те, сплюнув на землю, приготував слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», — що в перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився — і повернувся зрячим! Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів — жебрачив?» Одні казали: то він, — інші: ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» А він: «Чоловік, що Ісусом звуть Його, приготував глей, очі мені помастив та й мовив: піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився — і прозрів». Вони його тоді питають: «Де Він?» — «Не знаю», — каже той. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. Було ж у суботу, коли то Ісус приготував глею і відкрив йому очі. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу». Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей Чоловік, бо суботи не дотримує». Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. І знову сліпому кажуть: «А ти що про Нього кажеш — про те, що очі тобі відкрив?» Відповідає: «Пророк Він». Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, — аж поки не закликали батьків отого прозрілого. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він народився? А тепер як же він бачить?» Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він народився. А як він тепер бачить — не знаємо, і хто відкрив йому очі — не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже». Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом Його визнаватиме. Тим то батьки його й казали: дорослий він, — самого спитайте. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той Чоловік — грішник». «Чи грішник Він, — озвався він, — я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу». Вони ж йому на те знов: «Що Він таке тобі зробив? Як Він очі тобі відкрив?» Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти Його учень! Ми — Мойсеєві учні! Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А Цього не знаємо, звідкіля Він». У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а Він мені очі відкрив. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і Його волю чинить — ось того Він вислухує! Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпонародженому. Був би Він не від Бога — нічого не спроможен би був зробити!» Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах народився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А Хто він, Господи, щоб я вірував у Нього?» Ісус же йому: «Ти бачив Його; Він — Той, Хто говорить з тобою». Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» — і поклонився Йому. І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов Я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, — сліпими стали». Почули те деякі з фарисеїв, що були при Ньому, і кажуть Йому: «Невже і ми сліпі?» А Ісус їм: «Були б ви сліпі — не мали б ви гріха. Але що кажете: ми бачимо, — то і гріх ваш зостається».

Йн 9, 1–41

Що ти бачиш, коли дивишся на довколишній світ? Саме це і є ключовим питанням сьогоднішнього євангельського уривка. На самому початку ми бачимо чоловіка, якого всі вважали грішником лише тому, що він був сліпим (див. Йн 9, 2). Але наприкінці історії Христос каже, що незрячі саме ті, хто стверджував, що добре бачить (див. Йн 9, 39-41). Звісно, тут ідеться не про фізичний, а духовний зір.

Чоловік, котрий прозрів, не сумнівався, що Ісус від Бога, бо «нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпонародженому» (Йн 9, 32). Для фарисеїв цей очевидний факт чуда зцілення ніби невидимий. Зате вони бачать у прозрілому грішника, та й Христос для них теж — грішник, який порушив суботу. Хіба праведник би наважився порушити Закон Мойсея і зцілити когось у день Господній?!..

Ісус же побачив у сліпонародженому Боже дитя, яке потребує зцілення і спасіння. І це спонукало Його діяти з милосердям. Перше, що зробив Ісус після зцілення сліпого, це те, що відкрився йому як Божий Син, Месія. І прозрілий чоловік тут же увірував і поклонився Йому (див. Йн 9, 35-38).

Ісус Христос і тобі прагне допомогти бачити те, що відбувається в цьому світі, Його очима. Господь хоче, щоб ми бачили в людях не грішників, гідних Божого осуду, а братів і сестер, які потребують Божого милосердя і зцілення не менше, ніж ми самі. Господь закликає нас виявляти людям Його милосердя і співчуття. Сьогодні, споглядаючи під час Святого Причастя на Розп’ятого Христа, дозволь Його люблячому погляду проникнути у твоє серце і зцілити твою сліпоту, щоб ти міг бачити світ Його очима.

«Господи Ісусе Христе, дай мені прозріти! Допоможи бачити речі такими, як вони є. Нехай жодне упередження не затемнює мій погляд на людей і події».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.