Роздуми над Божим Словом на IV неділю Великого Посту, рік А
Того часу Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження (Йн 9,1). У духовному сенсі всі ми — сліпі від народження. Після первородного гріха, ховаючись, як Адам за деревами саду, ми вже більше не бачимо Бога, і тому насправді ми незрячі.
Єдиний зрячий — це Ісус Христос, Божий Син. Його перша дія виразно зазначена у сьогоднішньому Євангелії: Ісус побачив. Бог — перший, хто бачить: і побачив Бог усе, що сотворив, і воно було дуже добре. Бог, який сотворив усе, також бачить усе, натомість сам залишається незримим: Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив (Йн 1,18). Він постійно бачить свого Отця і бачить кожну людину на землі, тому написано: Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження.
Ми бачимо лише гріхи. Це багато разів підкреслено в сьогоднішньому Євангелії. Спочатку учні запитали Вчителя: Хто згрішив: він чи батьки його? Потім фарисеї двічі намагалися побачити гріх навіть в Ісусі Христі: Ця людина не є від Бога, бо не дотримується суботи… Ми знаємо, що той чоловік грішний. А до зціленого сліпого вони промовили: Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш? Тому фарисеї запитують Ісуса: Невже й ми сліпі? Так, сліпий насправді той, хто бачить тільки темряву.
Господь прагне нашого зцілення, щоб повернути нам споглядання Бога, якого Він сам бачить неустанно. Тому Ісус каже: Я — світло для світу. Але далі, щоб повернути зір, Ісус робить дуже дивну річ: Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязь зі слини й помазав нею очі сліпому. Такий метод зцілення навіть для здорового зору був би дуже шкідливий! Потім Ісус відсилає безіменного сліпого до купальні Силоам, щоби він там умився. Скільки людей того дня омилися в тій купальні, — однак ніхто з них не покращив свого зору. Що ж насправді повернуло зір сліпому від народження? Може, дотик Ісуса чи Його слина? Напевно ні!
Зцілює слово Ісуса та послух: і сказав йому: піди вмийся в купальні Силоам. Незрячий точно виконує вказівку Вчителя. Той, хто не міг бачити, зміг почути й виконати сказане, щоб виявилися на ньому Божі діла. Зцілений чоловік сам відповідає на поставлене запитання, виявляючи таємницю свого прозріння: Тоді випитували в нього: «Як же тобі відкрилися очі?» Він відповів: «Чоловік, котрого звуть Ісус, зробив грязь і помазав мої очі та сказав мені: “Іди в Силоам і вмийся”. Тож я пішов, умився і прозрів». Тільки слухання Ісуса, який є моїм Вчителем, та слідування за світлом Його слова поступово відкриває очі душі.
Тоді відбувається прогрес у зростанні віри, яка зцілює. Спочатку зцілений засвідчує, що той, хто його зцілив, — це людина на ім’я Ісус. Потім він визнає, що Ісус — пророк, людина, послана Богом, Син Людський, — і, нарешті, Господь.
Замало буде особистого дотику Ісуса, нічим не допоможе навіть найсвятіша слина з Його уст. Зцілює тільки послух і виконання Його слова. Не випадково перше Боже слово, записане у Біблії, було: «Нехай буде світло!» І настало світло. Кожне слово Бога є світлом для очей.
Апостол Павло закликає нас сьогодні чинити Божі діла, тобто поводитись як діти світла, та досліджувати за допомогою Божого слова те, що до вподоби Богові (Еф 5,8. 10). Напевно це кардинально змінить усе попереднє життя: Сусіди ж і ті, котрі бачили його раніше, як він був жебраком, казали: «Хіба це не той, хто сидів і жебрав?» Деякі говорили: «Це він!»; інші говорили: «Та ж ні, лише подібний до нього!» Він же казав: «Це я!»
Коли незрячий уперше в житті отримав зір та почав чинити й говорити те, що було до вподоби Богові, він був виключений із синагоги, від нього відсторонилися навіть власні батьки. Його засудили як грішника та прогнали геть. Всі, від кого він залежав раніше і на кого міг спиратися, вмить залишили його одного. Але він перестав бути тільки жебраком у світі, бо отримав світло для світу!
Дуже важливо, що, коли зцілений чоловік втратив усіх, Ісус знову наблизився до нього: Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: «Чи віриш ти в Сина Людського?» Той у відповідь сказав: «А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?» Ісус сказав йому: «І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою». Ми починаємо бачити Ісуса, коли Він говорить з нами. Тоді вже не лякає жодна темрява світу: Коли я піду навіть долиною смертної тіні, зла не злякаюся, бо Ти зі мною (Пс 23). Сьогодні Ісус звертається до мене особисто: Доки є день, потрібно, щоб МИ робили діла Того, хто Мене послав. Ми — тобто Ісус і я разом.