Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 6 квітня
Історія Якова та Ісава завжди була для мене незрозумілою, особливо позиція батька, який чомусь дає лиш одне благословення, а старшому синові промовляє фактично слова прокляття.
Спробуймо уявити цю ситуацію в сучасному контексті. Яків — мамин синочок, Ісав — батьків улюбленець. І це вже ненормальна ситуація, бо ненормально ставитися до одного сина краще за іншого. Як у цій ситуації почувався Яків? Що діялося в його серці?
Як кожний син, він хотів подобатися батькові, але той, певно, не приділяв йому належної уваги. Натомість Яків був улюбленцем мами. Ймовірно, у нього був м’який характер, або ж інші якості, яких батько не хотів приймати. Може, те, що Яків частіше перебував удома, батько розцінював як легкодухість. Синова м’якість і брак відваги вирушити за межі свого комфорту не надто подобалися йому. Але хто винен у цьому? Невже сам Яків? А може, він просто став заручником взаємин своїх батьків? Мабуть, стосунки в його родині були не дуже здоровими, якщо призвели до того, що ініціатором обману Ісаака стає дружина. Яків був ображений на батька, можливо, його все життя пригнічувало те, що він здобув благословення незаслужено, що він і справді недостойний цього благословення. Може, такі думки й були причиною того, що Яків так прагнув справжнього благословення, за яке боровся із самим Богом. Після обману свого батька він змушений втікати від помсти брата, який хоче його вбити, втікати від власного сорому за такий учинок; втікати — може, ще й не усвідомлено, — від надмірної залежності від матері.
Втеча врятувала йому життя, але він потрапив у пастку іншої залежності: від свого дядька. Яків завжди прагнув щось комусь довести, а насамперед — собі. Він боровся з внутрішнім неспокоєм, адже вважав своє благословення «не до кінця справжнім».
А що ж Ісав? Наприкінці благословення батько все ж промовляє щось добре: Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо зі свого карку. Мені здається, що ярмо тут полягало не в тому, що Яків має стати головним, але що Ісав надягнув на себе ярмо непрощення. І батько це передбачив, промовляючи благословення. Притча про блудного сина, яку набагато пізніше оповідає Ісус, певною мірою є алегорією цієї історії. Яків — це молодший блудний син, Ісав — старший, який не хоче радіти поверненню молодшого. Ярмо непрощення Ісава і ярмо недостойності й провини Якова. Розв’язка цієї історії — у примиренні та зустрічі двох братів, коли один зумів пробачити, а інший отримав істинне благословення.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
