На порозі — Великий Тиждень. Перший такий Великий Тиждень у нашому «поколінні міленіалів»… і для інших поколінь теж. Подекуди то й перший такий від часів закриття Церкви комуністами.
І вже точно — перший для нинішнього покоління релігійний досвід без контексту «інституціональної релігії». Живучи у вільних країнах, ми переконаємось на власній шкурі, як складно тривати у вірі тим, кому політична система заборонила доступ до Бога за принципом «молитися тобі ніхто не забороняє, але так, щоб чув тільки Бог». Може, ми зрозуміємо долю засланих по Сибірах, чи в’язнів концтаборів, чи християн, яких за віру переслідують ісламські фундаменталісти…
Я побоююся, що трансляції Літургії з участю селекціонованої групи вірних стануть розчаруванням і ерзацом. Нам буде боляче без радісного освячення верб, смиренного омивання ніг, поклоніння хресту, свячення великодніх страв, благословення вогню, хрещення катехуменів… Тож як пережити час ізоляції, щоб наблизитися до Бога, а не тільки торкатися Літургії через холодні екрани й монітори, в разі нудьги перемикаючи канали чи закладки? Ось мої практичні пропозиції. Загалом беручи, вони трохи безапеляційні, але я не пропоную догми. Найважливіша умова: сприймімо ці Свята як нагоду подолати страхи та паніку. Як входження в досвід самотності, якої зазнав сам Ісус і якої зазнають хворі на COVID-19. Я не маю ідей для безсімейних людей, бо знаю, що ваш біль буде ще сильніший.
1.Щодня зустрічаймося як сім’я. Шукаймо спільноти столу. Спільноти молитви. Ясна річ, ні подорожуймо до дальшої родини, а перебуваємо тільки з тими, хто вдома.
Стіл у вітальні нехай стане домашнім вівтарем, на якому немає місця на газету чи комп’ютер, а тільки для спільної їжі. На хліб наш насущний і їжу духовну.
2.У Вербну Неділю поставмо на стіл розквітлі гілки чи самостійно зроблено барвисті «пальми». Їх не освячуватиме священник, це факт, але батько чи мати сім’ї можуть у молитві просити Бога, щоби прийняв духовні жертви, які ми зараз складаємо на вівтарях світу. Прочитайте опис Страстей Господніх із Євангелія від св.Матея, з поділом на роді. Батько нехай читає слова Ісуса. Мама — Євангеліста, а діти — Учнів, Натовпу, Інших. Спільно промовте Господню молитву. Прийміть духовне Святе Причастя. Сам «спосіб» духовного прийняття Причастя може бути дуже простий і мати форму короткої молитви чи навіть молитовного заклику. Наприклад: «Вірю, Ісусе, що Ти воістину присутній у Євхаристії. Люблю Тебе! Жалію за гріхи, якими я Тебе образив. Прийди у моє серце, я віддаю себе Тобі повністю! Не дозволь мені ніколи відлучитися від Тебе!»
3.Великий Четвер. Можете увечері, єднаючись зі священниками, помолитися Вечірню з бревіарію (за закладкою «Літургія годин» на сайті — ред.). Увечері сядьте разом, обов’язково прочитайте Євангеліє про встановлення Євхаристії (Лк 22) та про Омивання ніг (Йн 13, 1-15). Потім нехай батько сім’ї обмиє ноги своїй дружині, жінка — чоловікові, діти — батькам, батьки — дітям. Ваша сім’я — це Домашня Церква, а ви — її священники, і маєте загальне священство. Ісус не зарезервував цей акт виключно для єпископів та висвячених священників, Він говорив це до УЧНІВ загалом! Ви маєте одні одним ноги мити, взаємно…
Також цього дня моліться про святих священників, щоб Бог дав Церкві священників, а не холодних функціонерів. Прочитайте разом Господню молитву. Прийміть духовне Причастя. Після молитви оголіть стіл.
4.Велика П’ятниця. На столі поставте хрест, помоліться Вечірню. Потім прочитайте опис Страстей Господніх за св.Йоаном, поділений на ролі. Біля хреста запаліть свічку. Споглядайте хрест у мовчанні, потім можете його шанобливо поцілувати (дезинфікувавши!). Продумайте свої прохання, щоб занести їх у спільній Молитві вірних.
5.Велика Субота. Нехай це буде «християнський шабат». Час тиші. Увечері запаліть свічки й поставте на столі. Прочитайте Літургію Слова на цей день. Заспівайте якусь із великодніх пісень.
6.Неділя Воскресіння Господнього. Може, хтось піде до храму в неділю Воскресіння, бо хоч участь люду в Месах обмежена, та принаймні 5 чи 10 осіб мають цю благодать. Так чи інакше — наготуйте добрий великодній сніданок. Не жалійте часу. Смакуйте добру їжу і дякуйте Богові, що зберіг вас при житті, щоб ви могли давати надію іншим. І пам’ятайте: «любов усе зносить, все перетерпить». Після цієї Пасхи наша кохана Вселенська Церква не буде такою, як перед пандемією. Дуже багато чого зміниться. Але головне — щоб ми були близько одні одних серцем, і тоді вистоїмо. Хтозна, може, це час, даний Богом, щоб ми помирилися між собою: в сім’ях, у парафіях, на плебаніях, у монастирях… Остаточно то саме у Христі Розп’ятому і Воскреслому Бог примирив небо з землею…
*
Отець Вєслав Давидовський OSA, нар. 1964р. Августіанець, доктор фундаментальної філософії, публіцист. У роки воєнного стану в Польщі потрапив на пів року до в’язниці за участь в антикомуністичному підпіллі. Захистив докторат у Григоріанському університеті в Римі за розгляд методології св.Августина. З 2004 року — ректор англомовного душпастирства у Варшаві. З 2012 року — Провінціал польський августіанців. Співавтор журналу «Więź».
Текст перекладений для CREDO з дозволу автора.
фінансово.
Щиро дякуємо!
