Україна

«Сім’я – це місце, де народжуються покликання». Дієцезіальний День сім’ї відбувся у Летичеві

Czytać po polsku

04 Травня 2020, 11:33 2205

В нинішніх умовах родини Кам’янець-Подільської дієцезії не мали можливості  зібратися, як кожного року на початку травня в санктуарії Летичівської Божої Матері, щоб взяти участь у  Дієцезіальному Дні сім’ї. Але завдяки  сучасним технічним засобам участь у цьому заході,  що проводився 3 травня в режимі онлайн-трансляції, могла взяти кожна сім’я і навіть більше сімей, ніж могли би прибути до Летичева фізично і не тільки з Кам’янець-Подільської дієцезії.

 

 

Першим пунктом програми цьогорічного Дня сім’ї була катехиза-конференція з якою виступив голова Комісії у справах сім’ї при Конференції єпископів РКЦ  єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітровіч. Взявши за основу свого викладу уривок з Євангелія, прочитаний у Неділю Божого Милосердя (Йн 20, 19-31), Його Преосвященство сказав, що подія, описана в цьому фрагменті, сьогодні торкається нас і приходить нам на допомогу.  «Ми, — сказав владика, — сьогодні отримали знак. Цей знак — коронавірус, і це, безперечно, знак від Бога. І я хочу, щоб кожен з вас, тих, хто мене слухає, спитав себе: що особисто мені показав цей знак? Що він відкрив мені про мою сім’ю, коли через карантин ми усі змушені були весь час знаходитись вдома, що цей знак відкрив нам про владу, про медіа, про Церкву. Над цим важливо задуматись, тому що учні Ісуса також отримали цей знак — знак тіні смерті. Учні бояться, що вірус зла, який вбив їхнього Учителя, може вбити також їх. В них були свої мрії, свої плани, їм здавалося, що з Ісусом Христом  зміниться усе життя в Ізраїлі, і заради цього вони були готові на все. Тома, про якого ми щойно чули в Євангелії, раніше казав «Підемо з Ісусом і помремо разом із Ним». Петро запевняв Ісуса, що піде з ним хоч у в’язницю, хоч на смерть. І можна припустити — якщо б Ісус бився за визволення Ізраїля, вони б билися разом із Ним. Але перед страхом смерті вони виявились безсилими».

 

 

Учні Ісуса, як сказав далі єпископ Радослав, були подібними до нас, а все те, що вони досвідчили, було підготовкою до того, щоб усвідомити, що є «життя, яке жодний вірус зла не може вбити. Цим знаком — знаком коронавірусу, Бог хоче спонукати нас шукати Спасителя, щоб ми відкрились для Господа, а Він щоб прийшов до нас, як у прочитаному уривку з Євангелія Він приходить до учнів, і, говорить їм «Мир вам». Цей мир — це життя, це повна довіра до Небесного Отця. Саме так довіряв Йому Ісус і тому воскрес. Сьогодні Він приходить до нас, бо розуміє наші страждання». Нинішній досвід життя в умовах пандемії, владика назвав підготовкою до «прийняття цього миру, який може дати тільки воскреслий Христос». Також Його Преосвященство висловив думку, що прекрасний досвід спільної молитви в сім’ї, коли не має можливості піти до храму, «можливо також є приготуванням до наступних подій», які чекають Церкву.

 

 

Продовжуючи катехизу, єпископ Радослав говорив, що мир, який дає Воскреслий Ісус, пов’язаний із пробаченням: «Ісус під час першої зустрічі з апостолами говорить їм: «Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи, — будуть відпущені їм; кому затримаєте, — будуть затримані». Пробачення гріхів — це те, що Воскреслий Христос  хоче нам дати. Ми маємо гріхи проти Бога і Він нам пробачає. Але для цього потрібно, щоб і ми пробачали одне одному. Тепер, коли ми більше часу були одне з одним, можливо, було більше сварок. І важливо розуміти —пробачення це діло Бога в нас, але це й наше рішення. І ми повинні його практикувати постійно, кожного дня, в кожній ситуації, бо якщо ми не живемо в програмі пробачення, ми автоматично, спонтанно будемо жити в програмі помсти. Така є ситуація людини — коли людина досвідчує несправедливості, своїм «я» їй накидається бажання помститися, відплатити. В деяких культурах, релігіях це майже як святе: немає іншого способу повернути собі втрачену гідність, крім як помститися, навіть ціною втрати власного життя. … І ми по-різному практикуємо цю помсту: можна мовчанням, можна лайкою, можна в різний інший спосіб щось зробити або не зробити іншому. Але основою всіх реальних, конкретних форм помсти є внутрішнє засудження. Якщо ми не включаємо механізм пробачення, це засудження вбиває нас: потім ми шукаємо підтвердження яка ця людина погана, знову вона щось погане зробила, і так розпадаються подружжя, розпадаються сім’ї, виникають конфлікти, непорозуміння . І тому не випадково перше, що дає Ісус апостолам, це мир: Святий Дух і пробачення».

 

 

Рани Ісуса Христа, які хотів побачити Тома, Його Преосвященство порівняв із ситуацією християнської сім’ї : «Неможливо прожити  життя без ран, без сварок, без того, щоб якось не ранити одне одного. Але живемо. Вірус зла, який є в другій людині, не вбиває, тому що є пробачення, тому що є милосердя, тому що є Ісус Христос, Котрий віддав своє життя. В цьому світі ми  у різний спосіб отримуємо рани. Немає дітей, не зранених у сім’ї, немає подружжя, яке б не завдавало одне одному ран. Але чи можливі щастя і любов між ними? Можливі. Є Таїнство  Подружжя, є Воскреслий Христос. Це чудо, про яке ми повинні свідчити. Це міць перших християн, які отримували рани і жили. Ми можемо радіти і бути щасливими, що ми є в руках Отця. Не тому, що ми повністю забезпечені від усіх випадків смерті — це неможливо. Наш мир — тому що ми в руках Отця, і жодна волосина з нашої голови не впаде без Його волі. … Не можемо дозволити вкрасти в нас цього. Тому – не дивімось на хворобу, хоч вона існує, а дивімось на Воскреслого Христа».

 

 

Пов’язуючи сьогоднішню зустріч із нинішнім роком, що його оголошено Роком покликань, владика Радослав нагадав, що саме сім’я є тим місцем, де народжуються покликання. «Думаю, що цей час, — сказав він, звертаючись до батьків, — був дуже важливим. В сім’ях ви були більше разом, ваші діти більше дивилися на вас. Якщо вони побачили міць Христа Воскреслого, побачили Пасху — те, як ви переходили від страху до миру, бачили, що вами керував Воскреслий Христос, що Він був в вас — то можемо сподіватися, що багато хлопців і дівчат захочуть повністю віддати себе справі проголошення Воскреслого Спасителя».

 

 

Наступним пунктом — центральним у програмі зустрічі — була урочиста Меса, яку очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. Посилаючись на Євангеліє,  владика Леон сказав: «Наш Пастир — Христос. Голос нашого Доброго Пастиря — голос Христа — лунає в наших храмах, ми чуємо його в Слові Божому, і Церква вже дві тисячі років йде за цим голосом, тому що наш Пастир — це той, хто віддав своє життя з любові до нас».

 

 

Його Преосвященство розповів, що в давнину на сході, коли вівців заганяли, отвір цього загону не мав хвіртки. І той чоловік, котрий пас вівці, сам лягав в цьому отворі. «Христос, — продовжив ординарій, — це Пастир, Котрий нас охороняє, і в ці двері ми входимо в Таїнстві Євхаристії».

«Родина — говорив далі єпископ Леон, — це фундамент Церкви. Ісус — наріжний камінь, а родина — фундамент. І в кожній родині є свій добрий пастир — батько». Владика поділився власним досвідом — тим, яке значення мали для нього приклад батька, котрий, тяжко працюючи в день, допізна молився ввечері. Рано-вранці він знову йшов на роботу, а кожної неділі пішки йшов десять кілометрів, щоб потрапити на Службу Божу. Єпископ розповів і про приклад глибокої віри й побожності матері, а також — приклад священика о. Станіслава Щипти, котрий залишився вірним Христу, хоч за це йому довелось відсидіти в радянських таборах.

 

 

Його Преосвященство сказав про необхідність порівнювати те, що говорять медіа, з тим, що говорить Слово Боже, «щоб слухати Доброго Пастиря, а не слухати лжепророків». Нагадуючи про те, «як потрібні віддані серця для праці в Божому винограднику», закликав батьків бути прикладом своїм дітям: «Якщо будете добрим прикладом — вам це повернеться сторазово, якщо ні — ми бачимо скільки нещасть, скільки трагедій в сучасному світі». На завершення проповіді єпископ-ординарій висловив побажання: «Хай голос Пастиря звучить в кожній вашій молитві, в кожному доброму ділі, в милосерді, в серцях, щоб люди бачили наші добрі вчинки і прославляли Ісуса Христа». Владика звернувся до всіх, хто його чули, із закликом: «Будьмо апостолами Христа Воскреслого, говорімо про Нього, будьмо Його руками, Його ногами, Його голосом».

 

 

По закінченні Служби нечисленні присутні в храмі привітали владику Леона з 18 річницею його призначення ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії, яка виповнюється 4 травня. Відповідаючи на привітання, Його Преосвященство з притаманним йому гумором сказав: «Кажуть,малі діти не дають спокою, а великі діти — не дають жити. Я, як ваш пастир, обіцяю, що не дам нікому з вас ні спокою, ні життя, поки не затягну всіх вас до Неба».

 

 

Вітання сім’ям і всім, хто єднався з зустріччю через онлайн-трансляцію, висловила координаторка мирян Душпастирства родин Кам’янець-Подільської дієцезії Тереза Андрущишина і побажала, щоб «Святий Дух завжди надихав їх на правильні рішення й охороняв від прийняття рішень не згідних з волею Бога». Звернувшись окремо до молоді вона закликала юнаків і дівчат не боятись казати Ісусові «так».

 

 

Зустріч сімей завершив великодній концерт, з яким виступили семінаристи міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater». Вони виконали пісні різними мовами — як християнські, так і пісні світських авторів.

 

 

Ці пісні, за словами віце-ректора семінарії о. Віталія Кащука, «мають певне значення». Їхнє виконання о. Віталій назвав «подарунком для сімей дієцезії» і виразом вдячності Богу «за всі чудеса, за все добро, яке Він для нас робить».

 

 

Коли виступ семінаристів закінчився, єпископ Леон Дубравський висловив сподівання, що сьогоднішня «молитва ще більше нас об’єднає, і з кожної родини якась дитина почує голос Бога». Завершенням став діалог єпископа-ординарія з двома  дітьми (знаючи пастиря Кам’янець-Подільської дієцезії можна було б здивуватись, якби він не скористався з цієї нагоди) — 12-річним хлопчиком і 10-річною дівчинкою — яким він говорив, звичайно так, що це було їм доступно, про те, що служіння Богу і ближнім в священстві і чернецтві робить людей по-справжньому щасливими. Остання побажання владика висловив на адресу сімей: «Народжуйте діточок і якнайбільше».

 

  

 

 

 

 

 

  

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Летичів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity