Роздуми над Божим Словом на вівторок ХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Слухайте це слово, що Господь говорить проти вас, діти Ізрáїля, проти всієї родини, яку я вивів з Єгипетського краю, кажучи: «Лиш вас Я знаю з усіх родин землі: тому й покараю вас за всі ваші провини. Хіба йдуть двоє укупі, якщо не згодились? Хіба рикає лев у лісі, коли він здобичі не має? Хіба левеня здіймає голос із лігва свого, нічого не впіймавши? Чи потрапить у сильце на землі пташка, коли не має принади? Чи здійметься сильце з землі, коли нічого не впіймало? Хіба засурмить сурма у місті й народ не сполохнеться? Чи станеться у місті якесь лихо, що його Бог не спричинив би? Дійсно, Господь Бог не робить нічого, не об’явивши намисли свої своїм слугам–пророкам. Зарикає лев, — хто не настрашиться? Господь Бог заговорив, — хто не запророкує? Я деяких з–між вас спустошив, як Бог спустошив був Содом та Гомору; й ви були, мов та головешка, вирвана з пожежі, та ви до мене не повернулися, — слово Господнє. Тому отак, Ізрáїлю, вчиню з тобою! Тому, що це вчиню з тобою, готуйсь, Ізрáїлю, стрічати Бога твого!»
Ам 3, 1–8; 4, 11–12
Яка зловісна звістка! Звісно, «стрітення», тобто зустрічі людей із Богом, відбувалися й раніше, бо за плечима Вибраного народу — багатовікова історія Завіту. Та Господь знав, що їм потрібна нова зустріч, глибше знайомство з Ним. І, схоже, ця зустріч буде не з приємних. Тому Бог послав пророка Амоса попередити народ.
Амос пророкував за часів правління ізраїльського царя Єровоама (786–746 рр. до Р.Х.). Амос був простим пастухом поблизу Віфлеєма в Юдеї, коли раптом почув Божий заклик іти до Північного Ізраїльського царства і сповістити наближення Суду Господнього. Коли він проповідував у Бет–Елі біля царського храму, місцевий священник Амасія прогнав його. Після цього Амос перестав проповідувати публічно й почав записувати свої видіння і пророцтва.
Зростання добробуту і військові успіхи Ізраїлю збили з Божого шляху Вибраний народ. Багаті пригноблювали бідних, сила стала основою правосуддя, корупція зросла жахливо. І що найсумніше, люди почали поклонятися ідолам. Амос викривав усі ці недоліки суспільства, закликав до милосердя щодо бідних і принижених, стверджував, що людяність і правда важливіші для Бога, ніж формальні складення жертв.
Господь, вірний своєму Завіту, устами пророка попереджає народ про майбутнє лихо. Якщо люди не покаються і не змінять своє життя, то дім Єровоама впаде, а потім настане вигнання і полон. Нікому з нас би не сподобалась така звістка! І все ж це було виявом Божої любові до свого народу: попередити людей з надією, що вони навернуться. «Господь Бог не робить нічого, не об’явивши намисли свої своїм слугам–пророкам» (Ам 3, 7).
Історія нашого народу — як, утім, і багатьох інших, — мало чим відрізняється від історії ізраїльтян. Язичництво, корупція, соціальна нерівність і несправедливість, насильство, «культура смерті» та багато іншого, — в чому, на жаль, беруть участь і християни. Навіть у Церкві ми бачимо формалізм, брак братньої любові та підміну пріоритетів. І Господу навіть не треба нас карати! Ми пожинаємо плоди власних учинків і рішень. На щастя, ми живемо в часи Нового Завіту. Завдяки смерті й воскресінню Ісуса Христа завжди можемо повернутися. Бог готовий прийняти нас у свої люблячі обійми, як батько з притчі про блудного сина (див. Лк 15, 11–32).
«Дякую тобі, Господи, за Твою милосердну любов, яка дає мені змогу сьогодні й завжди увійти у Твою присутність. Прости мені та моєму народу і дай нам Духа істинного покаяння».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.