Архієпископ Фултон Шін присвятив значну частину своїх виступів на радіо і телебаченні роздумам про істинне значення Великодня.
5 квітня 1942 року, у розпал Другої світової війни, він зосередився на таємниці Воскресіння.
— Святкувати Великдень у світі, який більше нагадує Страсну П’ятницю, чути про можливість миру посеред вибухів війни — все це змушує нас замислитися: яку науку можна винести з цього благословенного свята посеред цих трагічних днів?
Відповідь ми бачимо у двох різних сценах з життя нашого Господа. Перша — це події у Гетсиманському саду. Звідси випливає така наука: у зла своя година, а у Бога свій день. І ця лиха година невіддільна від Божого дня.
Без битви зі злом у його годину ніколи не буде дня миру. Якщо у нашому житті не буде Страсної П’ятниці, не буде й Великодньої Неділі. Якщо не буде тернового вінка, не буде й німба. Якщо немає бичування тіла, не буде і його прослави. Ось відповідь на питання Великодня.
Як ми можемо святкувати Великдень у світі, схожому на Страсну П’ятницю?
Наш благословенний Господь ніколи не казав «блаженні мирні»; але «блаженні миротворці». Миру потрібно досягати. Його треба здобути у битві. Страсна П’ятниця не була днем умиротворення. Тому Великдень не був днем фальшивого миру.
Великдень навчає нас, що не може бути дня перемоги, якщо ми не переживемо годину битви зі злом — у єдності зі Спасителем. Не може бути компромісу зі злом, якщо наша мета — перемога у Воскресінні Христа.
У тріумфі свого воскресіння наш Божественний Господь зберігає шрами, отримані у годину своєї поразки, і Він несе на собі ці шрами вічно. В останній день, коли Він прийде у хмарах небесних, щоби судити живих і мертвих, Він покаже їх як запоруку своєї перемоги. Він — Князь Миру, але лише тому, що був військовим капітаном і Господом Сил. Солдати носять медалі за відвагу. Але Він носить свої славні шрами, як сяючі сонця, на руках, ногах і боках; шрами від ран, отриманих у день битви за мир. Via Crucis — це Via Pacis. Хресна дорога — це дорога миру.
Подумайте, скільки людей страждає на цих землях, скільки страждає в ім’я Христа. Вони переживають свою годину темряви, голоду і ненависті. […] І в цю годину темряви вони мають обіцянку: якщо Пасхальний закон істинний, — а це так, — то вони воскреснуть, тією мірою, якою беруть участь у Його стражданнях. Вони воскреснуть не через політичні перестановки або нові економічні теорії: бо політика знову зазнає краху, економісти знову помиляться, лисиці втраплять у власні пастки, махінатори заплутаються у власних схемах. Оскільки ці сотні тисяч обраних душ були підписані Знаком Хреста і запечатані печаткою спасіння, бо тієї години вони несли свій хрест у Христі, вони воскреснуть з Христом. Для них війна — це сіяння зерен. У зла своя година, але у Бога свій день. День нашої перемоги настане у Ньому, якщо ми спершу проведемо з Ним годину темряви.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
