Будь доброю ріллею для Слова

Роздуми над Божим Словом на XV Звичайну неділю, рік А

Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. І зібралася коло Нього така сила народу, що Він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. Хто має вуха, нехай слухає». І приступили Його учні й сказали до Нього: «Чому Ти притчами до них говориш?» А Він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, — бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, — щоб Я зцілив їх. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують. Істинно кажу вам: багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. Слухайте, отже, притчу про сіяча. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять». 

Мт 13, 1–23

Будь–хто з батьків може підтвердити, що дуже часто умовляння чи застороги лишаються для дітей чи то не почутими, чи незрозумілими. «В одне вухо влетіло, а в інше вилетіло», «кажу-кажу, а йому як об стінку горохом», — таке часто можна почути від батьків, коли діти їх не слухаються.

Десь такий досвід набув і наш небесний Батько. Попри те, що Христос постійно навчав народ і чинив чудеса по всій Галілеї, мало хто Його розумів і виконував почуте. Звісно, були дванадцять апостолів та інші учні, які все полишили й пішли за Ісусом. Вони максимально уважно дослухались до слів Господа і намагались чинити так, як Він навчав. Та «сила народу» (Мт 13,2), що сунула за Христом і споглядала Його чудеса, не поспішала наслідувати Його в співчутті, милосерді й любові до ворогів.

Слова Ісуса ясно вказують на те, що навчання — це не тільки споглядання Божих чудес, але й вірне дотримання Його настанов. Навчання сповнене радощів і натхнення від відчуття сили та любові Христа; проте воно також означає, що треба любити Господа у відповідь і намагатися бути більше схожим на Нього. Для цього нам необхідно лишатися «доброю землею» (Мт 13,8), про яку говориться у сьогоднішній притчі, щоби слова Ісуса докорінно змінювали наші серця.

Спробуй сьогодні до — а чи після — Святої Літургії знайти час для усамітненого слухання Божого Слова та роздумів над ним. Для цього можеш вибрати одне із сьогоднішніх літургійних читань. Проси Святого Духа торкнутися твоєї свідомості й допомогти зрозуміти, що каже тобі Господь. Якщо якесь слово чи фраза зворушили твоє серце, то дозволь прочитаному глибше проникнути у твоє серце, щоб воно, як зерно почувалось у добрій землі. Запитай Христа, чого Він очікує від тебе у відповідь на ці слова. Нехай Його слово принесе в твоєму житті рясні плоди.

«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за те, що Ти вклав своє слово у моє серце. Допоможи мені зростати в ньому, стаючи більше схожим на Тебе».

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»