Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XVII Звичайного тижня, рік ІІ
Прибувши у свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в Нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марія, а Його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І Його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно Йому це все?» І вони брали Йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише у своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд через їхню невіру.
Мт 13, 54–58
Христос повернувся до свого рідного міста, до людей, які добре знали Його. Але те, що вони знали Ісуса з дитинства, зробило їх упередженими. Мешканці Назарета не тільки не повірили Йому: вони були переконані, що в їхньому місті не міг з’явитися хтось аж настільки мудрий і благословенний! Вони були здатні побачити лише сина теслі, тож не прийняли нового життя, яке запропонував їм Ісус.
Яким же розчаруванням часто супроводжується неприйняття… Але не у випадку Ісуса! Він не дозволив недовірі, з якою часто стикався вдома, перешкоджати Йому навчати і творити чудеса всюди. Ісус був непохитним у виконанні своєї місії, незалежно від того, вірили в Нього люди чи ні. Навіть коли найближчі друзі зреклися Його, Ісус до останнього подиху залишився слухняним волі Отця.
Завзятість Христа дивовижна. Намагаючись іти за Ним, ми швидко втомлюємось і розчаровуємося. Навіть можемо забути про Нього, особливо коли все йде добре. В обох ситуаціях нам бракує сили та миру, якими Ісус хоче щедро нас обдарувати.
Нам важко зрозуміти, як Ісус давав раду з усіма випробуваннями. Одне певне: Він розраховував не лише на власні сили. Навіть Йому довелося покладатися на Небесного Отця. І Він сам про це сказав: «Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить» (Йн 5, 19).
Як ми можемо користуватися джерелом наполегливості Ісуса? Отже, алгоритм дій.
Крок перший — навчитися покладатися на силу й мудрість, які походять від Бога. Це означає звертатися до Нього в ранішній молитві та протягом дня; бути відвертим і визнавати, коли є спокуса відійти від Нього; звертатися по пораду й допомогу, коли складається незрозуміла ситуація в нашому житті. Тобто просити про Божу присутність, коли її потребуємо, і навіть якщо впевнені, що з усім впораємося самотужки.
Крок другий — намагатися коритися Господу. Ми відкриваємося на отримання благодаті, коли обираємо Його план для свого життя та відмовляємося від своїх егоїстичних бажань. Може, в тебе вже є досвід учинків за волею Бога. Тоді ти знаєш, що результат завжди перевищує очікування. Головне ризикнути і довіритись Йому — Тому, для Кого немає нічого неможливого, Хто знає тебе краще, ніж ти сам. Своїм життям Ісус показує тобі чудовий приклад смирення та покори: «Хай не Моя, а Твоя буде воля» (Лк 22, 42). У щоденних обов’язках на роботі та в сім’ї ти можеш зростати в силі та готовності сказати те саме.
«Господи, мені потрібна сьогодні Твоя любов і благодать. Допоможи мені бути непохитним у наслідуванні Тебе».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
