Біблійні роздуми

Влада і свобода

08 Серпня 2020, 18:58 1401 о. Василь Косік

Роздуми над Божим Словом на ХІХ Звичайну неділю, рік А

Коли народ наситився, Ісус зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік… Дієслово «спонукав» відноситься до Ісуса тільки один-єдиний раз у Євангелії. Найчастіше воно перекладається у Біблії як «примусити». Отже, Ісус просто примусив учнів відплисти. До того ж, Він зробив це «зараз же», «негайно». Так реагують тільки в надзвичайно небезпечній ситуації. Але далі ми чуємо, що від однієї небезпеки Ісус відправив своїх апостолів в самий центр морської бурі та ще й посеред ночі.

Що тоді сталося? Очевидно, що саме в ту мить ніхто з апостолів не хотів покидати Ісуса. Щойно вони були головними учасниками подій при насиченні великого народу. З чудесних рук Ісуса вони роздавали людям хліб та рибу. Час був надзвичайно сприятливий, щоб зайняти найкращі місця в Господньому царстві, про яке нещодавно Христос навчав їх у притчах. Ми чули попередньої неділі, що весь народ хотів обрати Ісуса царем! Вони наситилися після помноження хлібів та риби. Люди шукали й нарешті зустріли того, хто дбав про них, хто ставився до них із милосердям і турботою. З Ісусом було добре навіть на пустинному місці!

На відміну від Ісуса, актуальний правитель Галілеї — четверовласник Ірод Антипа — виявився аморальним тираном, який порушував Божий закон щодо подружжя. Він обезглавив Йоана Хрестителя, який докоряв йому за гріхи, та намагався вбити самого Ісуса (пор. Лк 13,31). За таких обставин усі прагнули справжнього, праведного царя від Бога. Тоді навколо Ісуса зібралося п’ять тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Це була потужна сила, за кількістю — як римський легіон.

А що на те Ісус? Він просто відпустив народ, відправив апостолів, і пішов на гору помолитися на самоті… А далі Він крокує водами Галілейського моря посеред ночі крізь сильний супротивний вітер. Всі попередні чудеса Ісуса мали на меті добро людини. Він зцілював хворих, насичував голодних, звільняв одержимих, воскрешав померлих. Але ходіння по воді якому благу служить? Ісус хоче цим показати, що Він — справжній Цар і Володар, але не від цього світу. Йому підвладні закони природи. Йому коряться вітер і хвилі. Потрібно зазначити, що такою владою була наділена кожна людина без первородного гріха: І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі» (Бут 1,28). Отож, крокуючи по воді, Ісус навчає, що справжній володар світу — це людина без гріха. Це — істинна влада і свобода!

Апостол Петро хоче пізнати таке панування. Він прагне відчути те, що мали Адам і Єва до гріхопадіння. Це влада над безоднями темного ревучого моря, яке символізує всі сили, ворожі Богові. Вони намагаються поглинути й знищити кожну живу душу. Йдучи до Ісуса у вірі, як апостол Петро, ми долаємо супротивний вітер гріхів, хвилі наших вад і недосконалостей. Це найбільше панування та вільність. Але, якщо наша віра ослабне під впливом спокус, Ісус здатен негайно нас вихопити з будь-якої небезпеки: Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» Він не зволікає, якщо не зволікаємо ми. Щойно Петро почав потопати, він крикнув: «Господи, рятуй мене!»

Чудесне ходіння по воді та втихомирення бурі говорить про те, що Ісус постійно перемінює цей матеріальний світ. Попередньої неділі ми чули про помноження хлібів. Тепер Ісус крокує по воді. А коли Він з апостолами пристане до берега, люди з тих околиць зноситимуть своїх хворих і проситимуть, аби тільки приторкнутись їм до краю Його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. Ісус насправді перемінює цей світ! Навіть звичайну тканину, яка огортала Його Пресвяте Тіло, край свого одягу Він наділив цілющими властивостями.

Чи все це має хоч якесь значення для нас сьогодні, під час цієї Божої Служби? Ісус наблизиться до кожного з нас так само, як Він прийшов до човна своїх апостолів. Проте Він зовсім не прагне, щоб ми вийшли до Нього, але сам хоче увійти в наш човен. Це станеться у Святому Причасті. Саме тут відбувається найбільша переміна матерії. Божий Син уже не прийде до нас водами моря, але більше — увійде в нас під видом хліба і вина, щоби вхопити нас міцніше, ніж колись апостола Петра.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: