Важливі справи люблять тишу

«Тими днями Він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога» (Лк 6,12).

Із самого ранку нас оточують звуки: голоси ведучих теле- чи радіошоу; сигнали автомобілів із заторів; мелодії, які щораз гучніше лунають із наших динаміків; сварлива пасажирка, невдоволена своїм життям і тими, хто відчиняє вікно у заповненій маршрутці… Ми прокидаємося і засинаємо під різні звуки — які часто не дають змоги зосередитися на чомусь насправді важливому.

А ще є мобільні додатки та цілі веб-ресурси, які (звісно ж, за ваші кошти!) пропонують розслабитися і зайнятися медитацією під звуки природи. Ми, люди ХХІ століття, готові платити за те, що… часто є безкоштовним і просто поруч.

Христос любив тишу

Якщо поглянемо на життя нашого Божественного Спасителя, описане в Євангелії, то побачимо дуже цікаву закономірність: перед кожним важливим кроком — вибором апостолів, Преображенням, хресною смертю — Ісус завжди усамітнюється, щоби в тиші розмовляти з Отцем. Господь Ісус, який постійно перебуває в оточенні маси народу, також потребує самотності, щоб зосередитися на тому, що насправді важливе.

Дуже часто люди сповідаються з того, що пропускають молитву, виправдовуючи це «браком часу». Однак якщо уважно поглянемо на своє життя, то мусимо визнати, що ми завжди знайдемо час на те, що визнаємо за необхідне. А з цього випливає, що Господь, із яким ми покликані до розмови в молитві, на цьому етапі існування нам… нецікавий. Можливо, це звучить грубо і сумно, але так, на жаль, є.

Сучасна людина боїться тиші, адже в тиші до неї може промовити Господь. А нам часто лячно чути Його голос — особливо якщо відчуємо, що живемо не зовсім християнським життям… На мою думку, це теж належить до причин того, чому наше суспільство часто реагує гостро на новини про будівництво храмів (адже кому хочеться щоразу «натикатися» на нові докори сумління?).

Однак тиша не є страшною. В тиші серця ми покликані зрозуміти, яким є наш Отець та чого Він хоче від нас. Насправді тиша — це можливість дати своєму розумові час на відпочинок, адже довкола стільки інформації (часто — негативної), що нам це й справді вкрай необхідно.

Христос — наш спокій і мир

Одного разу, коли я під час духовної розмови зізнався духівникові, що часто молюся розсіяно (адже я працюю, маю сім’ю і певні обов’язки), він порадив мені ставати до молитви в окремій кімнаті, як пише Євангеліє: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму» (Мт 6,6).

І знаєте що? Це спрацювало. Так, спільна сімейна молитва, як і спільна трапеза, — дуже важлива; але і в сім’ї має бути місце для усамітнення. До слова, мої батьки, коли зводили свій дім, подбали також про те, щоб мати маленьку кімнатку-каплицю, куди можуть прийти, щось почитати, помолитися чи просто побути в тиші.

Господь Ісус каже: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені» (Мт 11,28). «Для чого?» — можемо запитати. Він тут же відповість: «І Я заспокою вас». Не гумористичне шоу чи чергова «мильна опера» по телевізору; не відеоігри чи прогулянки; не гучні забави у нічних клубах чи якесь інше дозвілля — але Він сам; а Він, як сказано вище, любить тишу.

Читайте також: 12 порад проти виснаження і вигоряння

Сьогодні ми так часто потребуємо відпочинку, але вже сама думка про нього втомлює нас. Адже зазвичай відпочинок асоціюється з якоюсь мандрівкою горами чи морем — а це потребує коштів, часу та сил… Водночас, я переконаний, можна відпочити, просто змінивши рід заняття. Про це нещодавно гарно сказав Блаженніший Святослав: «Хто займається фізичною працею — для нього відпочинком є інтелектуальна робота: читання книжок, відвідини музею… Коли хтось займається інтелектуальною роботою, тоді для нього можливість фізичної праці стає здоровим відпочинком».

Бог завжди приходить у тиші

Останніми тижнями у недільних євангельських читаннях ми чуємо про зустрічі Христа з різними людьми: римським сотником, сліпими, голодним натовпом, потопаючим Петром… Тема зустрічі людини і Бога — надзвичайно цікава, адже віримо ми в Нього чи ні, однак рано чи пізно зустрінемося з Ним.

А як почути Його голос зараз? Невже це неможливо? Думаю, для того, щоби почути Божий голос, нам варто насамперед зробити трохи тихішим голос цього світу. Так сказав Папа св.Йоан Павло ІІ. І це правда.

У Святому Письмі є дуже гарна історія, яка це ілюструє. Коли пророк Ілля втікав від Єзавелі, щоби врятувати своє життя (див. 1Цар 19, 1-18), на горі Хорив до нього мав прийти Господь. Ілля, як читаємо, очікував цієї зустрічі. Ось як описується про це в Біблії: «Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі — вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню — тихесенький, лагідний вітерець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос» (19,11-13). Господь є нашим дуже ніжним Батьком, який приходить із «тихесеньким, лагідним» подувом вітерця, щоби заспокоїти наші часто налякані серця.

Час, у якому ми сьогодні живемо, надзвичайно цікавий: маємо безліч нових технологій, нових винаходів, нових способів життя та чимало закликів до все нової, часто чужої ментальності. Зараз можна знайти як безліч корисного, так і потонути в розбурханому морі запропонованих ідей. Пригадаймо, що Петро, який намагався йти за Христом по розбурханому морі, відразу почав тонути, коли перевів погляд з Ісуса на бурю, що вирувала довкола нього!

Отож, коли не хочемо потонути, мусимо тримати свій зір та слух чуйними на голос Отця. Нехай молитва не буде монологом, у якому Господь навіть не має змоги нам щось сказати, — але стараймося, щоб наші молитви завжди завершувалися тишею, нехай короткою, — в якій, я вірю, до нас промовлятиме наш люблячий Отець Небесний.

Читайте також: Жити мудріше, уважніше й радісніше: 6 способів