Роздуми над Божим Словом на ХХІІ Звичайну неділю, рік А
Минулого тижня ми чули, як апостол Петро за даною йому благодаттю визнав, що Ісус Христос — це Месія, Бога живого Син. Здається, що настала вже повнота об’явлення і їм було відкрито, Хто такий насправді Ісус із Назарета. Однак це була не вершина, а початок об’явлення того, яким насправді має бути Божий Спаситель: Того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвященників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути (Мт 16,21). Ось таким є спасенний Божий задум та шлях до слави.
Звісно, апостоли уявляли собі зовсім іншого Месію та зовсім інший фінал у Єрусалимі. На їхню думку, Христос мав би славно воцаритися в столиці Юдеї та гарантувати суд і справедливість на всі віки. Саме так, якщо поверхово, можна зрозуміти слова Архангела Гавриїла до Діви Марії: Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця (Лк 1,32-33). Такі очікування напевно добрі і приємні, — але не досконалі. Тому апостол Павло говорить у другому читанні: не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале (Рим 12,2). Добре і приємне — це велика цінність; але, крім цього, існує ще й досконале.
Ісус не прагне земного царювання у непереможній силі та славі. В таких очікуваннях може приховатися підступ лукавого. Саме так на початку публічної діяльності Ісуса Христа диявол взяв Його на височезну гору і показав (або «виявив») Йому всі царства світу і їхню славу (Мт 4,8). Сьогодні в Євангелії Ісус починає виявляти своїм учням інший шлях. Будь-яке земне царювання не триває повіки. Раніше чи пізніше всьому буде свій кінець, бо до кожного приходить смерть і людина втрачає все здобуте: Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу? (Мт 16,26). Спаситель Ісус залишає добре і приємне життя, щоб дарувати нам досконале життя у воскресінні. Ісус обирає дорогу найбільшого страждання і смерті на хресті, щоб дарувати досконале добро для людини — дар Воскресіння та перемогу над смертю. Тільки так могло сповнитись пророцтво архангела про царювання повіки, якому не буде кінця.
Петро поки що цього не розуміє. Ісус почав виявляти своїм учням досконалий Божий шлях, але Петро, щойно названий скелею, перегородив Йому дорогу: Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: «Змилуйся над собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться!» Однак Ісус зовсім не прагне зберегти своє життя: Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її. Він хоче дарувати нам справжнє життя у воскресінні: а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її. Ісус прийшов не для того, щоби змилуватись над собою, Він прагне помилувати усіх нас. Він хоче пройти через нашу смерть, бути вбитим, щоб ми могли воскреснути разом із Ним.
Ось такий шлях до досконалого, вічного життя почав виявляти Ісус. У цю мить диявол використав справжню, людську, велику любов апостола Петра до свого вчителя, щоби звести Ісуса з цієї спасенної дороги: Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому. Диявол використав те, що було насправді добре, для перешкоди тому, що було насправді досконале. Тому Ісус суворо докорив Петрові: (дослівно) Геть позад Мене, сатано! Ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське! Тому, хто любить, властиво берегти кохану людину від усякого зла, а особливо від смерті. Бог, який любить кожну людину, також задумав уберегти її від найбільшого зла — смерті вічної. Тому Ісус каже до Петра: не стій переді Мною як перешкода на шляху до хреста, але займи місце учня — позаду свого вчителя, прямуючи до воскресіння.
Апостол Павло також спонукає нас до досконалого вибору: Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу! (1Кор 12,31). Того часу Ісус почав виявляти, що Йому потрібно йти…
фінансово.
Щиро дякуємо!
