Роздуми над Божим Словом на четвер ХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Одного разу, коли народ юрмився коло Ісуса, щоб почути слово Боже, і Він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один із човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли Він перестав говорити, сказав до Симона: «Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву». Озвався Симон і каже: «Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті». Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса й каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина». Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити».
Лк 5, 1–11
Петро з іншими ловив рибу всю ніч, але цього разу безуспішно. Та повертатися додому з порожніми руками не хотілося. Може, тому Петро послухався Ісуса й вирішив спробувати ще раз закинути сіті? І як же був вражений досвідчений рибалка — бо знав: риби немає! — коли ледь витягнув переповнені сіті! Петро зрозумів, що перед ним — незвичайний Чоловік, який має божественну силу. Тоді майбутній апостол із благоговінням припав до колін Ісуса і визнав себе грішною людиною, що не гідна бути так близько до Господа (пор. Лк 5, 8).
І ми, коли стаємо свідками Божої дії у своєму житті, з болем та жалем усвідомлюємо свою гріховність і негідність. Та інколи занадто зациклюємося на своїх гріхах. Нас поглинають почуття провини, сорому, зневаги до себе, — що заважає прийняти Боже прощення та рухатися далі.
Звернімо увагу на відповідь Ісуса щодо самобичування Петра. Він не відповів прямо на покаяння рибалки, не засудив його, але показав нову перспективу: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити» (Лк 5, 10). Це означало: «У Мене є кращий задум для тебе, ніж ти собі уявляв. І на цьому шляху Я завжди буду поряд із тобою».
Саме так Бог дивиться і на нас: не як на грішників, які загрузли у лиходійствах і навіть у злочинах, а як на добрих робітників, покликаних чинити великі справи в Божому Царстві. Бог знає наші гріхи. Але якщо ми покаємося, то одразу будемо наповнені Його милістю та прощенням. Тому не варто зосереджуватися на гріхах, від яких Господь нас звільнив.
Боже милосердя безмежне! Якщо Бог не відмовив нам у своїй любові та милості, перш ніж ми самі полюбили Його, то чи відмовиться Він від нас тепер? Звісно ж, ні! Тому зосередься на служінні Господу з упевненістю, що Його благодать більша за твій гріх і що Він докладе всіх зусиль, щоб ти потрапив у Його Царство.
«Дякую тобі, Ісусе, що зглянувся на мої невдачі й відкрив мені Твій досконалий задум для мого життя! Допоможи мені не збитися з Твого шляху».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.