Роздуми над Божим Словом на середу ХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Вийшовши з синагоги, (Ісус) пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і Його за неї попросили. І, нахилившися над нею, Він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до Нього, і Він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. А з багатьох із них виходили також біси, що кричали: «Ти — Син Божий!» Та Він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він — Христос.
Як настав день, Він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись Його шукати і, знайшовши, хотіли затримати Його, від себе не пустити. А Він сказав їм: «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо Я на це посланий». І проповідував по синагогах у Юдеї.
Лк 4, 38–44
Здається нелогічним те, що Божий Син, із любові посланий спасти усіх людей, так часто прагнув усамітнення. Проте ці рядки говорять не так про ставлення Ісуса до нас, як про Його взаємини з Богом Отцем.
У Біблії описано не один випадок, коли Ісус уникав людського оточення, щоб помолитись. Але часом людям таки вдавалося Його знайти і порушити Його самотину.
Ми не знаємо, що відчував Ісус, коли хтось ламав Його плани. Та бачимо, що Він переривав молитву, щоб вислухати людей, наставити та зцілити. Але сьогоднішнє читання свідчить про те, що для Христа на першому місці була воля Отця. Люди просили Ісуса залишитися з ними надовше. Проте після усамітненої молитви Його відповідь була твердою: «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину» (Лк 4, 43).
Ще один випадок несподіваної зустрічі Ісуса з юрбою описаний у Євангелії від Матея. Він хотів побути на самоті, щоб оплакати смерть Йоана Хрестителя. Але натовп вистежив Його. Ісус розсердився? Ні, «Він змилувався над ними», вилікував їхніх хворих і навіть нагодував, помноживши п’ять хлібів і дві рибини. Однак, зрештою, «відпустив народ» і «пішов на гору помолитися на самоті» (Мт 14, 22-23).
Ми також маємо бути гнучкими у своїх планах, особливо коли ближнім потрібна наша увага й допомога. Ісус ніколи не ігнорував людей на своєму шляху — але дбав і про взаємини з Отцем, чия любов підтримувала і зміцнювала Його. Якщо Христос, який не скоїв жодного гріха, потребував часу наодинці з Богом, то наскільки більше ми потребуємо такого спілкування, а головне — слухання Його волі!
Дуже часто ми відчуваємо провину перед Богом за те, що не можемо приділити достатньо уваги молитві або служінню через повсякденні клопоти, пов’язані з роботою чи сімейними обов’язками. Але буває і навпаки: занадто багато часу приділяємо служінню та молитві, утікаючи від повсякденних обов’язків та вирішення буденних проблем. Тому дуже важливо віднайти рівновагу в стосунках і з Богом, і з людьми. Однак пам’ятаймо, що з цим самотужки, без допомоги Святого Духа, ми впоратися не зможемо.
Тому, коли твої молитовні плани перервано — не біда: скористайся найближчою можливістю! Надай Богові пріоритет у своєму житті й молися про пізнання Його волі та сили для її виконання. Він забезпечить рівновагу та спокій, яких ти потребуєш.
«Ісусе, допоможи мені в кожній конкретній ситуації вибирати між потребами ближніх та моїм прагненням бути з Тобою наодинці».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
