Роздуми над Божим Словом на суботу XXVI Звичайного тижня, рік ІІ
Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: «Господи, навіть і біси коряться нам з-за Твого імені». Він же сказав їм: «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось Я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу — й ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі». Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: «Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося. Все передав Мені Отець Мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!» Потім, звернувшися до самих учнів, Він промовив: «Щасливі очі, що бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули».
Лк 10, 17–24
Що б ви відчували, якби наказали демону зійти в пекло — і він слухняно туди б пішов? А тепер уявіть, як почувалися сімдесят два учні з уривку сьогоднішнього Євангелія. Вони багато разів бачили, як Ісус виганяє бісів, і тепер те саме робили самостійно (див. Лк 9, 37-43)! Так, сталося диво, якого вони не могли й уявити. Напевно учнів розпирала гордість, коли вони поверталися до свого Вчителя з такими новинами!
Звісно, Ісус також пишався ними. Він був радий бачити, як відважно учні користуються силою Святого Духа в Його Ім’я. Тривале навчання не було даремним. Нарешті Вчитель бачив плоди своєї праці. Проте Ісус розумів, що ця перемога є лише певним етапом зростання, і Його учні надалі потребують коригування напрямку діяльності та усвідомлення пріоритетів. Ісус хотів, щоби вони пишалися не так духовною силою, як своїм небесним громадянством. Щоб вони не зупинялись на ейфорії від перемоги над бісами, а почувалися щасливими у присутності Небесного Отця. Тодішня радість учнів зосереджувалася більше на добрих учинках, а не на самому Богові, який був істинним джерелом чудес.
Фундаментом, серцем духовного життя є зростання у святості, яка проявляється в перенесенні акцентів із нас самих на Ісуса Христа та небесне покликання, яке Він нам дав. Не має значення, які «повноваження» ми отримали, — найважливішою є наша готовність прийняти волю Господа та Його силою діяти у вказаному напрямку. Саме так підтверджується небесне громадянство. Ми визнаємо авторитет Того, Хто керує нашою «країною», і працюємо для загального блага співгромадян.
Твоє ім’я записане на небі, і це означає, що ти належиш Христу, а отже, маєш жити для Нього і виконувати Його волю. Зі свого боку, Христос присвячує себе тобі у нерозривному завіті любові. І цьому варто радіти!
«Дякую Тобі, Ісусе, за те, що записав моє ім’я на небесах, за Твою любов і присутність у моєму житті!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
