Роздуми над Божим Словом на понеділок XXVII звичайного тижня, рік ІІ
І ось якийсь законовчитель устав, щоб (Ісуса) випробувати, та й каже: «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?» А Ісус мовив до нього: «В законі що написано? Як там читаєш?» Озвався той і каже: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого». «Ти добре відповів», сказав (Ісус), «роби це й будеш жити». Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: «А хто мій ближній?» Мовив тоді Ісус, кажучи: «Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» Він відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя». Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само».
Лк 10, 25–37
У притчі Ісуса священник і левит проходять повз людину, яку грабіжники обібрали, побили й покинули непритомною на узбіччі. Ми не знаємо, чому праведники не зупинилися біля страждальця. Можливо, не хотіли втратити ритуальну чистоту чи дуже поспішали у невідкладних справах; можливо, самі боялися бути пограбованими; а може, їм було байдуже… Лише самарянин був готовий пожертвувати своїм часом і грошима, щоби врятувати невідому людину, з якою сталася біда.
Цілком імовірно, що кожен із нас час від часу «проходить повз» нужденного. Це може бути людина на узбіччі дороги буквально: хтось, кого також побили й пограбували, чи п’яниця, що лежить на морозі або під палючим сонцем, або людина, у якої стався серцевий напад і яка вимагає термінової медичної допомоги. А ще може бути той, хто зараз перебуває на узбіччі життя: родич, колега чи товариш, який страждає від самотності або переживає матеріальну скруту.
Що ми маємо зробити? Ісус навчає нас любити ближніх, як себе самих (див. Лк 10, 27). Чи запитаємо в колеги під час обідньої перерви, що його обтяжує та чим можемо допомогти? Чи приділимо більше часу дитині, щоб відповісти на її запитання, чи будемо уважнішими, щоб дізнатися, що її турбує? Чи відкладемо свої справи, щоб викликати швидку або поліцію, коли в цьому виникне нагальна потреба?
Ісус показав цією притчею, що справжня любов — це милосердя і жертва. Тобто Господь закликає нас жертвувати своїм комфортом, часом чи матеріальними благами заради допомоги ближнім вчинком, увагою, прихистком або грошима. Можливо, в нас немає нічого зайвого, чим могли би поділитися в цей момент; але в тому й полягає сенс жертовної любові, яку виявила бідна вдова: «…усі бо кидали з свого надміру, вона ж з убозтва свого все, що мала, вкинула» (Мк 12, 43-44).
Подумай сьогодні про те, що Ісус теж міг «пройти повз нас», тобто залишитися на Небі, щоб уникнути болю та хресних мук. Але Він цього не зробив. Він виконав волю Отця, щоби примирити нас із Ним і відкрити брами до небес. Спаситель дивиться на кожного з нас як на своїх улюблених братів і сестер, вартих Його жертви на хресті.
Коли жертвуєш чимось заради ближнього, ти виявляєш любов Христа. Ти покликаний дивитися на своїх сусідів, колег, рідних та близьких як на улюблених Божих дітей. Сьогодні Ісус закликає тебе «йти і чинити так само», як добрий самарянин (Лк 10, 37).
«Ісусе, Ти колись схилився наді мною, не полишивши у біді. Покажи мені, як я маю любити сьогодні Тебе в моїх ближніх.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
