Папа Войтила заслужив бути нагородженим Нобелівською премію миру, бо він був душею мирного переходу від комуністичного режиму, який вважався вічним, до свободи.
Така оцінка професора Андреа Ріккарді, засновника Спільноти св.Егідія, пролунала в його рефераті «Totus Tuus — позиція для сьогодення», який він виголосив онлайн у межах польського ХХ Папського дня.
— Я переконаний: він собою показує, як віра змінює історію, як вона євангельськи «переносить гори» ненависті, утиску, насильства. Папа Войтила заслужив на Нобелівську премію (…), якою не був нагороджений, імовірно, через те, що він був Папою.
1989 року, зазначив професор Ріккарді, всі були певні, що тільки війна або криваве протистояння зможуть змінити політичну ситуацію.
«Все може змінитися». Так Папа Войтила закликав людей, щоби перестали боятися: «не тому, що був невідповідно сміливий, але тому, що був глибоко віруючий і вкорінений у вірі, молитві, літургії Церкви, а постать Марії була вписана в його життя», — зазначив доповідач.
Андреа Ріккарді визнав, що центральним пунктом вчення цього папи була рефлексія на тему Божого Милосердя, яке спроможне змінити історію і «оселитися в її глибині». «Насправді історія не полишена силам зла, навіть якщо в певні моменти так здається. Войтила як Папа висловив це історико-духовне бачення в енцикліці “Dives in misericordia ” від 1980 року, що натхнена посланням Сестри Фаустини».
«Волання про Боже милосердя та молитву змінює світ із таємничою, але реальною силою. Тому все може змінитися, а люди і народи можуть творити нові події. Світ і люди не покинуті!» — пояснив італійський історик і нагадав, що коли кардинал Краківський був обраний на Папу, його першим посланням був заклик «не лякайтеся!»
«Польський папа» піклувався про всі країни світу, дивився на нього в подорожах, завдяки яким він відкривався на «універсальну географію людей і народів», молився та мріяв про ліпше майбуття для цілого світу.
— Те, що відбулося у Східній Європі, тобто мирний перехід, означає повалення «догми» історії. Події 1989 року «позбавили легітимності» різку революцію: Йоан Павло ІІ це усвідомлював і оживив переміни на Сході саме в напрямку відкинення революційного насильства, — сказав професор Ріккарді. Цей момент він визнав поворотним у людській історії, початком численних перемін, мирних політичних протестів ХХІ століття, навіть якщо ще неможливо сказати, що «політичне насильство в різних частинах світу здали в архів». Андреа Ріккарді підкреслив, що Йоан Павло ІІ це «людина надії і молитви, він відіграв стратегічну роль в оживленні прагнення народу до свободи, яке стосувалось як католиків, так і некатоликів».
фінансово.
Щиро дякуємо!
