Як зберегти стосунки у подружжі?

Де знаходити силу для подружжя? Як не зруйнувати свою сім’ю?

Результатом любові є щастя, а бажання щастя іншій людині — означає любити її та дозволити їй також любити себе. Любов вимагає великої праці: роздумів, мислення, пізнавання і спілкування. Ця стаття містить короткі відповіді на часті запитання, які можуть виникнути у подружжя. Про це йдеться у циклі катехиз від єпископа Павла Гончарука, який раніше був Захисником подружнього вузла в Кам’янець-Подільській дієцезії.

Слухати одне одного

Спілкування в подружжі — як кровообіг в організмі. Якщо його немає, то подружжя вмирає. Це не лише обмін інформацією: це вираження того, що відбувається в кожному з нас. Якщо запросити когось зробити ремонт, то йому потрібно спочатку дізнатися розміри, подивитись на кімнати тощо. Так само, щоб любити, тобто обирати й давати те, що добре і потрібне, необхідно орієнтуватися, чого потребує та людина. А щоб орієнтуватися, потрібно спілкуватися і розмовляти з нею.

Коли ми слухаємо одне одного, ми виражаємо, до якої міри важливими для нас є наш чоловік чи дружина. Те, що нам розповідають, може нас не цікавити; можемо бути втомленими й не хотіти нічого слухати. Але ми це робимо, бо любимо цю людину. Ми не хочемо, щоб вона відчула себе нецікавою чи непотрібною.

Очікування у шлюбі

Часто в молодому подружжі, навіть ще перед його створенням, хлопець і дівчина мають певні очікування, мрії та плани одне щодо одного. Пізніше починають усвідомлювати, що те, чого вони сподівались, не здійснюється. Вони можуть порівнювати свою сім’ю з іншою, яка працює над собою та є щасливою. Тоді молоде подружжя буде очікувати змін саме від іншого. Така постава очікування змін одне від одного призведе тільки до розчарування, бо не буде тільки так, як ми хочемо. У таких випадках зазвичай інша особа вже не знає, чого від неї хочуть.

Натомість, якщо у сім’ї криза, найбільш доречною буде постава спостереження, а не очікування. Потрібно запитати себе: «Що я можу зробити для своєї сім’ї?», «Що від мене залежить?» Важливо вчитися приймати зауваження, прислуховуватись до порад, тому що вони дуже цінні.

Як реагувати на зауваження?

Людині притаманно помилятися, не бачити й не розуміти всього. Якщо хтось із подружжя зробив зауваження, то потрібно не агресивно реагувати, а прислухатись. Адже коли ми приходимо до дзеркала, то не маємо люті на нього, коли бачимо погану зачіску. Так і в подружжі: коли хтось звертає увагу, що інша людина зробила не зовсім добре, то це не значить, що її не люблять. Навпаки, та особа піклується і бажає добра. Вона хоче, щоб її чоловік чи дружина розвивалися й були щасливими, тому й вказує на те, над чим потрібно попрацювати, на що він чи вона і не звернули б увагу.

Щоб інша особа виправилась, потрібно дати їй час. Деякі вади й недоліки вдасться відразу виправити, над деякими потрібно працювати більше часу — місяць, рік, ціле життя. Усе має робитися з любові. Варто хвалити одне одного, хвалитися одне одному, слухати й підтримувати. Ми маємо цінувати людину, її характер і допомагати розвиватись.

Де брати силу?

Подружнє життя — це шлях. І потрібно розуміти, куди він веде. Господь створив нас на свій образ і хоче, щоб ми стали подібними до Нього (Бут 1, 26-27). Він кличе нас до святості. Отже, життя у подружжі, де керує Бог, спрямоване на освячення.

Через читання Святого Письма й науку Церкви ми отримуємо знання та розуміння того, чим є подружжя, в чому полягає відмінність між чоловіком і жінкою. Окрім цього, Бог дає силу свого Духа через Таїнства Сповіді, Причастя, через нашу розмову з Ним у молитві. Якщо Господь є в серці чоловіка й дружини, тоді вони стають в Ньому сильні й мають що дати одне одному. Необхідно служити й допомагати не з обов’язку, а з любові, щоб робити одне одного щасливими. А Бог цього й хоче.