Роздуми над Божим Словом на середу ІІІ тижня Адвенту
Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів і послав їх до Господа сказати: «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?» Прийшовши ті мужі до Нього, кажуть: «Йоан Хреститель послав нас до Тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?» Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. У відповідь Ісус сказав їм: «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; і блаженний той, хто не спотикнеться через Мене».
Лк 7, 18-23
Важко прийняти те, що не відповідає нашому уявленню. Саме так почувалася більшість ізраїльтян за часів Ісуса. Вони мали досить різноманітні очікування щодо того, яким має бути Месія. Здебільшого вважалося, що Він буде ватажком, ще й царського роду. Але Ісус із Назарету не виправдав цих сподівань, бо виявився звичайною Людиною. Це стало першою перешкодою на шляху віри Його сучасників. Другою ж став той факт, що Ісус проголошував зовсім не те, чого очікували ізраїльтяни: замість переможної війни — мир, замість ненависті до ворогів — любов до всіх, замість вільної та могутньої Ізраїльської держави — Боже Царство.
У такому разі взагалі дивно, що знайшлися ті, хто прийняли в Ісусі Месію. Тому також зрозумілішими стають Його слова: «Блаженний той, хто не спотикнеться через Мене» (Лк 7, 23). Отже, важливим є таке запитання: як же вони змогли прийняти Спасителя, незважаючи на Його звичайне походження та парадоксальне вчення?
Передусім, їм довелося відмовитися від власних очікувань щодо Христа. І лише після цього сміливого кроку вони стали здатними відкритися на слово Євангелія, віднайти віру та побачити в Ісусі обіцяного Спасителя.
Нам також необхідно позбутися кайданів власних очікувань, щоб довіритися Ісусові й побачити Його дію в нашому житті. Наприклад, доросла дитина йде з додому, щоб будувати власне життя. Якщо батьки очікують, що син чи донька завжди житимуть із ними, то відчують розчарування. Натомість коли дозволять власним планам померти, а дитині дадуть свободу вибору, то мають шанс побачити, як вона стає відповідальною та самостійною і вчиться спиратись на Бога. Тоді виявляється (на жаль, не завжди), що дитина вже виросла і може пережити власні помилки та дбати про себе й про інших без зайвої опіки батьків. Саме тоді віра зростає, а життя набуває нових барв.
Жити в повній довірі до Господа — непросто і не завжди комфортно, бо ми звикли сподіватися лише на себе і тримати ситуацію під контролем. Тому неочікувані проблеми, що трапляються з нами, засмучують і збивають із пантелику. Бо «ми ж сподівалися…» (пор. Лк 24, 21). Часто ми стикаємося з власними очікуваннями завдяки розчаруванням, коли не отримуємо бажаного. І в цьому також виявляється рука Господа, який бажає звільнити нас від згубних ілюзій та привести на шлях свободи і спасіння.
Якщо твої сподівання не виправдалися, то настав час навернутися до Бога й віддати все Йому! Сьогодні проси про благодать віри Йому та надії на Нього у ситуації, яку переживаєш. Відкриваючи своє серце і розум на Ісуса, ти знайдеш мир, спокій і впевнену дорогу в житті!
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені бути відкритим на все, що Ти робиш у моєму житті».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
