У дитинстві я навіть не чув про Розарій. Як некатолик, я просто не стикався з ним у реальному житті. У кількох фільмах бачив ченців із вервицею на поясі й мав туманне уявлення, що ці намистини якимось чином використовують для молитви, — але на цьому все.
Я приєднався до Католицької Церкви у 30 років, і на той момент у мене не було ніякого досвіду молитви Розарію. Я дізнався про неї більше на катехизаційних заняттях, але Розарій не був частиною мого молитовного життя. Мені ніколи не спадало на думку придбати собі вервицю й почати на ній молитися.
Згодом я зауважив групу людей, які молилися Розарій щодня перед Месою. Коли я знайшов нових друзів-католиків і розмова перейшла на духовність — виявилося, що переважна більшість із них молиться Розарій.
Це здавалося справді важливою справою, тому я вирішив спробувати. Я дізнався все про Таємниці, про роздуми над ними і про заспокійливий та повторюваний характер молитви, що допомагає на них зосередитися. Я спробував так молитися — і мені це зовсім не сподобалося.
Це було незручно і незвично. Мої думки постійно блукали і я не міг послідовно уявляти ці Таємниці. Я збивався з пантелику і втрачав рахунок молитвам. Мені ставало нудно і я хотів якомога швидше з цим покінчити. На додачу до всього, я не міг не бачити, як чудово вдається молитва Розарію старшим жінкам, які ходять на щоденну Месу. Вони терпеливо ставали навколішки і молилися десяток за десятком. Як я знав, деякі з них знову молилися Розарій пізніше цього ж дня. Вони молилися так природно й легко, як я не міг, і я запитував себе: невже я поганий католик?
Що думала свята Тереза?
Жовтень — місяць, присвячений Розарію, що вказує на те, якою важливою є ця молитва у практиці Церкви. Святі славлять його. Папи заохочують до нього. Ваш місцевий священник, мабуть, любить його. Одна італійка якось по-материнськи дорікнула мені, що я недостатньо молюся Розарій. Але що робити, якщо вам важко молитися? Що робити, якщо ви отримуєте від цієї молитви не надто багато користі, або навіть не любите її?
За іронією долі, жовтень починається зі спомину святої Терези з Лізьє, яка, як відомо, мала труднощі з молитвою Розарію. В автобіографії вона писала: «Коли я на самоті (хай як мені соромно це визнати), молитися Розарій мені важче, ніж носити знаряддя каяття. Я жахливо почуваюся, кажучи так! Я марно змушую себе розмірковувати над Таємницями Розарію; мені не вдається на них зосередитися».
Іншими словами, Тереза воліла би носити волосяницю або терпіти покутні удари батогом, аніж брати до рук Розарій! Вона мала ту саму проблему, що й багато з нас: не могла зосередитися на Таємницях.
Але вона ніколи не припиняла над цим працювати.
«Довгий час я карталася через цю відсутність побожності, яка вражала мене, адже я так сильно люблю Пресвяту Діву, що мені мало би бути легко промовляти на Її честь молитви, які Їй так до вподоби. Але тепер мені не так сумно: гадаю, що Цариця Небесна, оскільки вона моя МАТІР, має бачити мою добру волю і тішитися нею», — писала свята Тереза.
Материнське прохання
Тереза зрозуміла, що не буває молитов, які би промовлялися з ідеальною зосередженістю і наміром, тому вирішила дати собі спокій: зробити все від себе залежне, а решту ввірити Богові. Вона збагнула, що оскільки Розарій єднає нас з Богородицею, в ньому присутня материнська благодать. Мати вимагає від нас лише наших найкращих зусиль, а не досконалості. Матері люблять нас такими, які ми є.
Тепер, коли я католицький священник, я регулярно чую нарікання людей, незадоволених якістю свого щоденного Розарію. Вони просять у мене поради, як краще молитися. Я не можу дати кращої поради, ніж вказати на одкровення святої Терези про те, що любов — це серце молитви. Навіть коли ми погано любимо, навіть коли нам чогось бракує, — сенс у тому, щоби продовжувати любити. Просто не варто відступатися.
Коли ми любимо не так, як повинні, то пробуємо знову наступного дня. У наполегливості завжди є надія, що ми можемо стати кращими — навіть якщо прогрес буде болісно повільним. І навіть якщо наша любов ніколи не досягне досконалості — наші молитовні зусилля будуть винагороджені любов’ю, яка доповнить нас тим, чого нам бракує, і перетворить нашу малу жертву на велику. Кожен Розарій, який ми молимося зі щирим наміром, огорнено любов’ю Богоматері й принесено Богові як приємний дар.
Кілька практичних порад
Для більшої конкретики я можу запропонувати кілька практичних порад.
По-перше, знайте, що кожен намагається молитися краще, і ваші недосконалості — не вирок. Ваші молитви цінніші, ніж ви думаєте, тому не здавайтесь.
По-друге, багато хто погано молиться Розарій, бо робить це невчасно: наприклад, коли ми втомлені, поспішаємо, або на годиннику вже надто пізня година. Через це молитва часто перетворюється просто на завдання «для галочки» і ми втрачаємо її суть. Подумайте, коли вам найкраще вдається молитися, — і відповідно плануйте свій час.
По-третє, хоч багато хто щиро любить Розарій, я справді вважаю, що він не мусить бути основною молитвою для кожного католика. Залежно від нашого темпераменту й інших особливостей, одні види молитви даються нам легше, ніж інші. Гадаю, кожен повинен докладати зусиль, щоб молитися Розарій, подобається він нам чи ні, бо його дуже радять святі і він сповнений благодаті, яка наближає нас до Богоматері. Але якщо вам справді важко — ви можете обрати для себе іншу щоденну молитовну практику: Літургію Годин, Святу Годину, молитву псалмами тощо.
Навіть якщо Розарій залишається для вас випробуванням, у зусиллях є благодать. Щоразу, коли ми намагаємося зосередитися на одній із таємниць; щоразу, коли ми зітхаємо та повертаємося до початку десятка, щоб краще помолитися; щоразу, коли ми жертвуємо Богові бодай мізер часу й уваги, — Він шанує наші зусилля.
Попри всі труднощі, ми молимося Розарій — заради любові та сподівання, що коли ми зустрінемося з нашим Творцем на Небесах, ми побачимо Його таємниці не в своїй уяві, а наживо.
Переклад CREDO за: о.Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
