Роздуми над Божим Словом на свято Хрещення Господнього, рік Б
Я похрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим! — сказав Йоан Предтеча по той бік Йордану, на краю Сирійської пустелі. Саме з пустелі та події Господнього хрещення розпочинається Євангеліє від Марка. Ця біблійна географія містить дуже багатий духовний сенс. Разом з Ісусом ми залишаємо місце прокляття, де блукають злі духи, мертву та безплідну пустелю гріха, щоб увійти до Обіцяної землі. Ми входимо туди через воду, яку освятив Божий Син своїм тілом та наповнив її Святим Духом. У святому Хрещенні ми стаємо вологою та плідною землею, на якій Господь може відновити втрачений сад і зростити плоди праведності на своїй ниві.
Ісус залишив Галілею поган, де забули про віру, і місто Назарет, про яке говорили: А що доброго може бути з Назарету? (Йн 1,46). Його ноги ступали по розпеченому піску між сухою терниною: і сталося, що тими днями прийшов Ісус із Назарета галілейського і був хрещений Йоаном у Йордані (Мк 1,9). Нарешті, над мертвою пустелею відкрилися давно зачинені небеса: І тут же, виходячи з води, Він побачив розкриті небеса (Мк 1,10). Ніхто, крім Небесного Отця, не міг розкрити небо. Ніхто, крім Божого Сина, не може цього побачити. Над землею у водах хрещення відбуваються духовні речі, приховані від людського ока: Він, тобто тільки Ісус, побачив розкриті небеса і Духа, який, мов голуб, сходив на Нього. Часом дехто запитує: «А куди дівся Дух, у вигляді голуба, який зійшов на Ісуса?» Йдеться зовсім не про тілесну форму, а про спосіб. Дух сходив на Ісуса, мов голуб. Та, хоч незрима для очей, ця дійсність залишається дійсністю. Небо було відкрите. Це сталося. Ісус це побачив.
Яке це має значення для нас? Це пояснює пророк Ісая в Першому читанні: дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, доки не напоїть землю, щоб вона зростила паростки та дала насіння сіячу, і хліб тому, хто їсть (55,10). Закрите небо означає посуху, а відкрите — рясний врожай. Тепер небеса можуть пролити вологу, необхідну для життя. Пророк Ісая продовжує: отак і Моє слово, яке виходить з Моїх уст: не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав (в.11). Небесною вологою є слово Отця до Його Сина Ісуса Христа. Саме тому при хрещенні голос пролунав з небес: «Ти — Син Мій улюблений, Тебе Я уподобав!» Знову ж таки, в Євангелії від Марка це описано як безпосереднє та особисте слово Отця до свого Сина — якого, мабуть, не могли чути інші.
На жаль, для нас це неможливо. Однак цього й не потрібно! Достатньо того, що Божий Син повсякчас чує свого Отця, а наше завдання — слухати Улюбленого Божого Сина. Достатньо того, що Ісус бачить відкрите небо, щоб ми, наслідуючи Його, ступаючи Його слідами, могли туди ввійти. Заслухані в Єдинородного Сина, занурені в Його навчання, очищені та відроджені словом Євангелія, можемо стати тими, хто ми є від моменту хрещення: Божими дітьми.
Небеса відкриті! З неба вже лунає голос Отця! Залишилось тільки відкрити наші вуха та слухати Ісуса; слухати так, як Він. Тоді залунає і наш голос у співі прослави: Хай він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий — аж доки місяця. Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі (Пс 72, 6-8). Саме від ріки Йордану поширилось учення Ісуса Христа і дійшло аж до кінців землі, до кожного з нас.
Сьогодні, неділею Господнього хрещення, розпочинається Звичайний період літургійного року. Після стількох свят, колядок і побажань потрібно братися до праці, щоб жити за Божим словом. У перший день «звичайного» життя Божої Церкви нас спонукає пророцтво Ісаї: Слухайте Мене уважно, щоб ви їли те, що добре, і щоб розкошувала у ситості ваша душа. Прихиліть ваше вухо і прийдіть до Мене, слухайте, і душа ваша буде жити! (55, 2-3).
фінансово.
Щиро дякуємо!
