10 років тому відбулася інтронізація Глави УГКЦ

Сьогодні, 27 березня 2021 року, виповнюється рівно десять років від того дня, як обраний Виборчим синодом єпископів УГКЦ і потверджений Вселенським Архієреєм новий Глава УГКЦ, Верховний Архієпископ Києво-Галицький Блаженніший Святослав, зійшов на престол.

Чин інтронізації нового Глави УГКЦ відбувався 27 березня 2011 року, у Хрестопоклонну неділю, в соборі Воскресіння Христового в Києві. Урочистість розпочалася Хресною ходою, яка пройшла від церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці до головного храму греко-католиків. У процесії брали участь понад 350 священників, 60 єпископів Української Греко-Католицької Церкви та інших Східних Католицьких Церков, представники Апостольського Престолу, Європейської єпископської конференції, ієрархи Римо-Католицької Церкви в Україні, пише Департамент інформації УГКЦ.

Введення на престол новообраного Глави УГКЦ розпочалося з проголошення Секретарем Синоду єпископів УГКЦ владикою Богданом Дзюрахом рішення Синоду про обрання владики Святослава на пост Глави УГКЦ. Відтак новообраний Глава Церкви зійшов на архієрейський амвон, де під виголошення «Аксіос!» отримав архієрейські відзнаки.

Обряд посадження Глави Церкви на горне сідалище, центральний літургійний момент інтронізації за візантійською традицією, здійснили митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк, митрополит Філадельфійський Степан Сорока, митрополит Вінніпезький Лаврентій Гуцуляк, Апостольський екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії владика Михайло Гринчишин, єпарх Самбірсько-Дрогобицький владика Юліан Вороновський та єпископ-емерит Стемфордської єпархії владика Василь Лостен.

Після цього новопоставлений Отець і Глава УГКЦ, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, виголосив свою першу інтронізаційну проповідь: «Сьогодні ми, спадкоємці Володимирового хрещення, відчуваємо єдність із нашою історією і традицією, переймаємо дорогоцінний спадок наших великих попередників: слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, патріархів Йосифа, Мирослава Івана та Любомира. Сьогодні ці мужі теплою рукою Любомира благословляють нас та роблять цей скарб живим, промовистим та просвічуючим для сучасного українця. “Святість об’єднаного Божого люду” є і буде стратегією розвитку нашої Церкви».