Проповідник Папського Дому виголосив четверту проповідь в рамках духовного приготування до Великодня, присвятивши її необхідності відкривати і проповідувати Христа як живу особу, зміцнюючи особисті стосунки з Ним.
«Воскреснувши, Ісус не повернувся до попереднього життя, як Лазар, але до кращого життя, вільного від будь-якої тривоги. Сподіваємося, що так буде і з нами. Що з гробу, зачиненими в якому нас протягом року тримала пандемія, світ вийде кращим, а не таким, як досі, про що нам постійно повторює Святіший Отець». Цими сподіваннями кардинал Раньєро Канталамесса підсумував чергову проповідь для Папи Франциска та Римської курії, яку він у п’ятницю, 26 березня 2021 р., виголосив у залі Павла VI, повідомляє Vatican News.
Христос — живий
У заключних роздумах, присвячених особі Христа у світлі догматичного вчення Церкви, проповідник наголосив, що Ісус із Назарету — живий. «Він не є спогадом з минулого, не є лише персонажем, але — особою. Звісно, Він живе “згідно з Духом”, але це сильніший спосіб життя, ніж “згідно з тілом”, бо дає Йому змогу жити всередині нас, а не поза нами чи поруч», — сказав кардинал Раньєро.
Після попередніх роздумувань про те, що Ісус є істинний Бог і справжня людина, цього разу проповідник Папського Дому зупинився на догматичному визначенні того, що Ісус це одна, цілісна особа. Водночас, підкреслив кардинал, «догма це відкрита структура», яка зростає і збагачується мірою того, як Церква, «проваджена Святим Духом, опиняється перед необхідністю переживати нові проблематики, жити в нових культурах». Церква спроможна прочитувати Святе Письмо та догму завжди по-новому.
На думку кардинала, сьогодні є необхідність наново відкривати і проголошувати те, що «Ісус Христос — не ідея, не історична проблема ані просто персонаж, але особа, і то жива особа». Бо без цього християнство применшується до ідеології.
Необхідність особистих взаємин
Священик згадав «найвідомішу особисту зустріч із Воскреслим, якою є зустріч святого Павла на дорозі до Дамаска, що кинула його лицем до землі. Пишучи про неї в посланні до Филимона, він виразно каже: “Щоб я зміг Його пізнати”». Саме отой простий займенник «Він» (auton), за словами проповідника, містить більше істини про Ісуса, ніж цілі богословські трактати. Бо оте «Він» означає ніщо інше, як «Ісуса Христа в тілі й кості». Отож, ідеться про необхідність досвіду «зустрічі наживо з особою після того, як її роками знав лише за фотографією».
Відповідно, «неможливо пізнати Ісуса як особу, не увійшовши в особисті взаємини з Ним». «Ми не можемо вдовольнятися вірою у формулювання “одна особа”, але повинні за посередництвом віри й молитви “доторкнутися” до неї», — підкреслив кардинал Канталамесса.
Особа, а не персонаж із минулого
Отож, Ісус повинен бути для кожного «особою, а не лише персонажем». У чому полягає відмінність? У тому, що з відомими постатями минулого, як от Юлій Цезар, Наполеон, тощо, «неможливо розмовляти». Тому слід остерігатися того, щоб «пов’язувати Ісуса з минулим», не «розігріваючи своє серце екзистенційними стосунками з Ним». Як і вселенська історія, життя кожної людини поділяється на «до Христа» і «після Христа». Як саме досягти цього? «Лише дією Святого Духа», — відповів кардинал Канталамесса. Господь же чекає ні на що інше, як на наше молитовне прохання: «Вчини так, щоб ми через Тебе пізнали Отця й пізнали також і Сина».
Але варто зробити «ще один крок далі», щоб дійти до розуміння того, що «Бог є любов, найбільша та найнедоступніша для людського розуму таємниця». Справді, ми можемо «проводити цілі години, повторюючи ці слова й ніколи не перестаючи дивуватися: Бог полюбив мене, створеного з нічого та невдячного! Він віддав себе самого, своє життя, свою кров за мене. За мене зокрема!» — сказав кардинал Канталамесса. Наші особисті стосунки з Христом є, по суті, «стосунками любові»: вони полягають у тому, щоб «бути любленими Христом і любити Христа». Це стосується всіх, але «особливого значення набирає для пастирів Церкви».
фінансово.
Щиро дякуємо!
