Роздуми над Божим Словом на вівторок у Великодній октаві
Того часу Марія стояла назовні біля гробниці й плакала. А плачучи, нахилилася до гробниці й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де було покладено тіло Ісуса.
І вони кажуть їй: «Жінко, чого ти плачеш?»
Відповідає їм: «Забрали мого Господа, і не знаю, де поклали Його!»
Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, який стояв, та не знала, що то Ісус.
Каже їй Ісус: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?»
Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: «Пане, якщо ти Його виніс, то скажи мені, де ти Його поклав; і я заберу Його!»
Каже їй Ісус: «Маріє!»
Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: «Раввунí!» — що значить: «Вчителю!»
Каже їй Ісус: «Вже не тримай Мене, бо Я ще не піднявся до Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я піднімаюсь до Отця Мого і Отця вашого, до Бога Мого і Бога вашого!»
Приходить Марія Магдалина і звіщає учням: «Я бачила Господа!», і що Він сказав їй оце.
Йн 20, 11-18
Марія Магдалина була смутна і збентежена: окрім того, що її Вчителя публічно і жорстоко стратили, то ще й після смерті Йому не дають спокою! Де ж поділося Тіло Ісуса, яке вона цього ранку хотіла намастити добірними пахощами? Зазирнувши до гробу, Марія побачила тільки двох ангелів. Але це її не здивувало. Ніщо не мало значення в той момент, навіть те, що апостоли Петро та Йоан, виявивши, що гріб порожній, повернулися додому, так і не розгадавши таємниці зникнення Тіла Господнього (див. Йн 20, 9). Марія була зосереджена на пошуках Ісуса Христа, який став для неї всім. Але вона шукала Померлого, якого вже не було серед мертвих (пор. Лк 24, 5). Мабуть, тому і не впізнала Ісуса, прийнявши Його за садівника. Але, почувши своє ім’я, Марія ніби прокинулася від болісного сну, і нарешті її очі відкрилися.
А ти хотів би почути своє ім’я з вуст Ісуса? Якщо шукатимеш Його, як Марія Магдалина, — напевно так станеться, бо Господь обіцяв: «Мої вівці вчують Мій голос» (пор. Йн 10, 16). Ти знайдеш Його у словах Біблії, які відгукнуться у твоєму серці. Ти розпізнаєш Божий голос у думці, яка не даватиме тобі спокою. Або почуєш голос Господа у проповіді чи в псалмі у храмі, і це підштовхне тебе до дії, на яку ти не міг наважитися.
Пророк Ісая закликав: «Шукайте Господа, покіль Його можна знайти! Взивайте до Нього, покіль він близько!» (Іс 55, 6). Псалмоспівець запрошує: «Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди» (Пс 105(104), 4). І сам Ісус каже: «Шукайте, і знайдете» (Мт 7, 7).
Тому будь наполегливим у пошуках Бога, особливо — відчуваючи провину, біль утрати, розпач. Зверни свої думки до Господа і запитай: «Де ти, мій Учителю?» Хай би де ти був: у лікарні, на вокзалі, на роботі, в школі — зупиняйся час від часу, щоб заглибитися у свою душу, роззирнутися навколо і знайти присутність Христа.
Він завжди поруч, хоч іноді Його нелегко впізнати. Але якщо віра твоя буде сильною, а серце та очі — відкритими, то обов’язково почуєш голос Ісуса. Твої проблеми та недоліки не становлять для Нього перешкоди. «І коли шукатимете Мене, знайдете, — обіцяє Господь, — як тільки шукатимете Мене всім серцем вашим» (Єр 29, 13).
«Святий Духу, допоможи мені бути таким наполегливим у пошуках Господа, щоб я почув і розпізнав Його голос. Свята Маріє Магдалино, молися за мене!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
<
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
