Побачити милосердя на власні очі

Роздуми над Божим Словом на Неділю Божого Милосердя

Тоді, коли був вечір, у перший день тижня, коли двері, де перебували учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» Промовивши це, показав їм руки та бік. Тож зраділи учні, побачивши Господа.
Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас!»
Промовивши це, Він дихнув і каже їм: «Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи, — будуть відпущені їм; кому затримаєте, — будуть затримані».
Тома ж, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, і не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!»
І через вісім днів знову були всередині Його учні, й Тома з ними. Приходить Ісус — а двері були замкнені — та став посередині й сказав: «Мир вам!»
Потім каже Томі: «Поклади сюди свій палець і поглянь на Мої руки, піднеси свою руку і вклади у Мій бік, — і не будь невіруючий, але віруючий!»
У відповідь Тома сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»
Каже йому Ісус: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, які не бачили, а повірили!»
Багато й інших знамень зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали в Його Ім’я.

Йн 20, 19-31

Із проповіді Папи Римського Франциска:

«У сьогоднішньому Євангелії апостол Тома особисто зустрічає Боже милосердя, яке має конкретне обличчя — обличчя воскреслого Ісуса. Тома не вірить, коли апостоли кажуть йому: “Ми Господа бачили” (Йн 20, 25). Йому замало того, що Ісус заповідав це… Він потребує побачити на власні очі, хоче доторкнутися до ран Спасителя.

Як реагує Ісус? Терпеливо. Не залишає Тому в його впертому невір’ї, дає йому тиждень часу. Господь не зачиняє дверей, Він чекає. І Тома визнає власну вбогість та свою малу віру. “Господь мій і Бог мій!” (Йн 20, 28).

Цим простим, але наповненим вірою вигуком він відповідає на терпеливість Ісуса. Апостол дозволяє Божественному милосердю наповнити його. Він бачить це милосердя на власні очі, у ранах на руках і ногах Христа, у Його пробитому списом боці. І тепер він вірить, тепер він стає новою людиною, вже не невіруючою, а віруючою (пор. Йн 20, 27).

Дехто з нас може замислитися: мій гріх такий великий, а я такий далекий від Бога, як молодший брат із притчі про блудного сина. Я подібний до Томи. У мене немає сміливості повернутися й повірити, що Бог прийме мене, що Він чекає саме на мене. Але Господь справді чекає на тебе, Він запрошує тебе стати мужнім і підійти до Нього…

Тож віднайдемо мужність повернутися до дому Отця, подивитися на рани Його Сина, прийняти Його любов і зустріти Його милосердя в таїнствах. Коли пізнаємо Його дивовижну ніжність, відчуємо Його обійми, тоді станемо більш здатними до милосердя, терпеливості, прощення й любові» (з проповіді 7 квітня 2013 р.).

«Господь мій і Бог мій! Дякую Тобі за Твоє нескінченне милосердя!»

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»