Роздуми над Божим Словом на вівторок IV Великоднього тижня
Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення. Була зима; й Ісус ходив у храмі в притворі Соломона.
Тож обступили Його юдеї і говорили Йому: «Доки будеш томити нашу душу? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!»
Ісус відповів їм: «Я вам сказав, а ви не вірите. Діла, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець.
Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть слідом за Мною; і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не викраде їх з Моєї руки.
Мій Отець, який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може викрадати з руки Отця. Я і Отець — одне!»
Йн 10, 22-30
Євреї за часів земного життя Ісуса Христа мали своє уявлення про те, яким повинен бути Месія і що повинен робити. Він мав перемогти окупантів, стати ізраїльським царем і забезпечити мир у країні та в усьому світі. Чудово, чи не так? Недарма юдейські старшини в сьогоднішньому Євангелії розхвилювалися: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос Ти, то відверто скажи нам!» (Йн 10, 24).
У відповіді Ісуса відчуваємо смуток: «Я вам сказав, а ви не вірите. Діла, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець» (Йн 10, 24-25). Вони ж чули Його слова і бачили Його вчинки, які красномовно свідчили про те, що Він і є Месія. Проте не повірили, а тому не розгледіли та не зрозуміли цього.
Варто зауважити, що Ісус і справді не відповідав їхнім очікуванням. Ізраїльтяни сподівалися на прихід сильного воєначальника, а отримали бідного Теслю з провінції. Чекали на мудрого ватажка або лідера, який організує повстання проти римлян, а Ісус тільки навчав, зцілював, виганяв бісів, ділив стіл із грішниками. Замість того, щоб об’єднати народ, Його слово принесло розкол.
Однак серед слухачів Ісуса були й ті, хто розумів, що це не звичайний Проповідник. Таких Ісус назвав своїми вівцями, бо чують Його голос, довіряють Йому та йдуть за Ним (див. Йн 10, 27). Саме вони з часом почали розуміти, що Царство, яке проповідував Христос, не обмежується етнічною приналежністю, кордонами чи політикою. Боже Царство є для всіх, хто хоче бути учнем Бога — милосердного, смиренного і жертовно люблячого.
Так триває і до сьогодні. Але вибір за нами: обрати скороминущу земну владу і тлінне багатство — чи вічне Небесне Царство, де панує любов, милосердя та правда.
«Ісусе Христе, Ти — мій Господь! Допоможи мені жити відповідного до цього вибору».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
<
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
