Римо-катол.: 6 вересня (необов’язковий спомин)
У літургійному календарі на сьогоднішній день 6 вересня — насправді не один спомин, а по різних календарях, дієцезіяльних, національних, орденських — знайдеться ще більше імен. Це все говорить нам, що Книга живих у Господа воістину безконечна, і немає в нашому році ані дня, щоб не було йому якогось доброго покровителя. Можемо вибирати, кому хто ближчий за часом, країною, історією свого життя чи своїм духовним шляхом.
Одним із покровителів сьогоднішнього дня є священник-домініканець Міхал Чарторийський, учасник Варшавського повстання, людина, яка жила не в прадавні часи початків християнства, а «майже поруч».
Ян Францішек Чарторийський народився 19 лютого 1897 року в Пелкінях біля Ярослава (Польща), був шостим із 11 дітей Вітольда і Ядвіги, в дівоцтві Дзєдушицької. Атмосфера дому була напоєна глибокою вірою, обоє батьків належали до Маріанського товариства (содаліції). У три роки Ян мав тяжку скарлатину, після якої частково втратив слух. Навчався у приватній школі «Вогнище», яку провадив о. Ян Ґралевський у Старій Всі під Варшавою. Після іспитів, складених у Кракові, розпочав навчання у Львові й закінчив їх як інженер-архітектор. У роки навчання брав участь в обороні Львова у 1920 р. й навіть був нагороджений Хрестом Хоробрих за мужність на полі бою.
Коли 1921 року у Львові почало утворюватися католицьке молодіжне об’єднання «Відродження», Як Чарторийський був одним із його засновників. Від 1923 року був співорганізатором канікулярних курсів «Відродження». Був також відтоді регулярним учасником закритих реколекцій, які собі організовувало це об’єднання.
1926 року, після довгих канікул, проведених у подорожі Францією та Бельгією, Ян вступив до духовної семінарії латинського обряду у Львові. Але незабаром покинув це навчання, а роком пізніше, 18 вересня 1927‑го, прийняв домініканський габіт у краківській каплиці св. Яцека і розпочав новіціат. В ордені отримав ім’я Михаїла (Міхала). Через рік склав монаші обіти. Закінчивши теологічне навчання, став вихвателем — спершу новіціїв, потім студентів. Це складне й відповідальне завдання заповнювало майже все його життя. Окрім цього, певний час о. Міхал був відповідальним за будівництво нового монастиря на варшавському Служеві.
Громадив довкола себе інтелігенцію, займався Третій Орденом св. Домініка (мирянами), виголошував реколекції. Навесні 1944 року його скерували до нового монастиря — на Служев.
Вибух Варшавського повстання застав о. Міхала на Повіслі. Оскільки внаслідок боїв можливість повернутися в монастир була відрізана, він зголосився до командування ІІІ групи Армії Крайової «Конрад», яка билася на Повіслі, і став капеланом повстанців. Більшість часу проводив у лазареті, організованому в підвалі фірми «Alfa-Laval», опікувався пораненими, ніс розраду і пастирську послугу. Організував каплицю, де служив Меси.
У ніч із 5 на 6 вересня 1944 року загони ІІІ групи АК «Конрад» відступили з Повісля до Середмістя. У лазареті залишилися тяжкопоранені, кілька осіб персоналу, цивільні і капелан. Після того як німці увійшли в завойовані квартали, цивільні й санітарки могли втекти з міста. Отця Міхала друзі гаряче впрошували, щоби він зняв габіт і врятувався разом із ними як цивільний. Він не прийняв цих пропозицій; як переказав один зі свідків, «він лагідно всміхнувся і сказав, що скапулярій не зніме і поранених, які повністю безпорадні й нерухомі по ліжках, не покине». Німці заарештували його в тому шпиталі.
Близько 14.00 у підвалі, перетвореному на лазарет, о. Міхала Чарторийського розстріляли разом із тими повстанцями, з якими він вирішив залишитися. Тіла убитих витягнуто на барикади, облито бензином і підпалено. Вцілілі останки потім тимчасово поховали на подвір’ї дому обік. Коли через рік проводити ексгумацію, тіло о. Міхала вже не було змоги розпізнати.
Міхала Чарторийського беатифікував 13 червня 1999 року св. Йоан Павло ІІ, під час свого перебування у Варшаві, у гроні 108 мучеників Другої світової війни.
Читайте також:
Майдан для поляка нагадує Варшавське повстання
За матеріалами: Brewiarz
фінансово.
Щиро дякуємо!
