19 лютого минула 117 річниця від дня народження блаженного Міхала Чарторийського — священика-домініканця, який загинув під час Варшавського повстання.
Немає гробу блаженного о. Міхала, але збереглася по ньому незвична пам’ятка: фотографія, зроблена 15 серпня 1944 року. Вона представляє нам отця, який звершує Святу Месу в домініканському ритуалі (це окрема тема, але такий тоді був). Цю фотографію взято з книжки Яна Гжегорчика «Про багатого юнака, який не відійшов засмучений».
Повстання тривало вже два тижні; за три тижні о. Міхал загине від рук гітлерівських катів під час «зачистки» (як тепер кажуть) Повісля. Від 1 серпня і до кінця свого життя о. Міхал щодня служив Святу Месу для повстанців і цивільного люду, сповідав, служив католицькі обряди похорону над полеглими.
Міхал Чарторийський не є «приємним» святим. Вихований у домі дуже релігійному і сповненому любові, але водночас вимогливому щодо виконання обов’язків і тривалої вірності цінностям, він у молодості був солдатом — захисником Львова. Вивчившись на інженера, що дало його думкам точність мислення і звертання уваги на кожну подробицю, він вступив до домініканців, і більшу частину священицького життя займався вихованням молодших колег. Високі вимоги, ставлені як собі, так і іншим, і дещо солдатська суворість, із якою він навчав досконалості в орденських чеснотах, не додавали йому симпатій.
Про нього знають мало хто. Бо, на додачу до всього, він ще й був князем. Міхал походив із молодшої та біднішої гілки роду Чарторийських, однак він був князем, який походив від середньовічного володаря Литви, Гедиміна. Для оточення це було важливо, і князівського титулу не врівноважував навіть той факт, що властитель титулу першим зголошувався мити туалети і підмітати підлогу. А після війни комуністи вигнали Чарторийських із невеликого помістя у Пелкінях під Ярославом, і про ченця-князя майже не говорилося.
Коли до монастиря домініканців у варшавському Служеві дійшло повідомлення про героїчну смерть о. Міхала у повстанському шпиталі, його настоятель, кажуть, від несподіванки відповів: «Я його туди не посилав». І це правда. Чарторийський опинився у вирі повстання випадково: 1 серпня пополудні він прийшов на Повісля до лікаря, на прийом, і вибух повстання відрізав йому шлях повернення. А місцевий священик утік. І так о. Міхал залишився служити тим, серед кого його затримала доля.
6 вересня 1944 року, коли посилені атаки гітлерівців на Повісля примусили повстанців відступати, о. Міхалу пропонували зняти домініканських габіт і вибратися під виглядом звичайного городянина. Він відмовився двічі, як на вмовляння повстанців, так і потім на пропозицію гітлерівців. Не побажав зняти чернечий одяг і піти геть, покинувши поранених, яких повстанці не могли забрати з собою. Його розстріляли разом із ними.
*
Просімо сьогодні блаженного о. Міхала про молитву: не тільки (традиційно) за Польську провінцію домініканців, але також особливо в інтенції миру в Україні. Покровитель блаженного о. Міхала, Архангел Михаїл, є також покровителем Києва. Фотографії та описи з Києва нагадують мені, історикові, реляції з Варшавського повстання: БТРи, з яких кидають у натовп пляшки з бензином; молитви, молебні та повна релігійна послуга, дивовижно згідно проваджена Православною, Греко-Католицькою і Римо-Католицькою Церквами. Вони усвідомлюють, що наступного штурму можуть не пережити, і просять про молитву.
За повідомленнями, на київському Майдані несуть духовне служіння також і отці-домініканці. Перший домініканський монастир у Києві був заснований св. Яцеком Одровонжем, який був першим польським домініканцем, а після падіння комунізму домініканці повернулися у місто над Дніпром. Не залишаймо їх без духовної підтримки.
Молімося:
Всемогутній Вічний Боже, Ти дав блаженному Міхалу сили для служіння Тобі на шляху чернечого життя і обдарував його прагненням з’єднатися з Тобою.
Любов до Тебе він довів через любов до ближніх, перебуваючи при них попри загрозу для власного життя.
За заступництвом цього блаженного допомагай нам, Небесний Отче, ревно виконувати наші обов’язки. Нехай те, що ми робимо, служить нам, виходить із потреб наших ближніх і провадить до вічного спасіння. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
І просто — кілька фото з Варшавського повстання. Знайомо, чи не так?
Домініка Крупінська, Краків
фінансово.
Щиро дякуємо!
