19 жовтня — спомин блаженного отця Єжи Попєлушка, польського священика, капелана «Солідарності», викраденого і вбитого комуністами.
Отець Єжи Попєлушко був капеланом опозиційної профспілки «Солідарність». Він відправляв Меси «за Батьківщину і за тих, хто страждає заради неї». На ці богослужіння приходили тисячі поляків. 19-го жовтня 1984 його викрали троє агентів Служби Безпеки, які після катувань його вбили. 30-го жовтня тіло священика знайшли у водосховищі поблизу міста Влоцлавка.
Процес беатифікації о. Єжи був розпочатий 1997 року. 19 грудня 2009 р. папа Бенедикт XVI підписав декрет про визнання його мучеником. Оголошення о. Єжи Попєлушко блаженним Католицької Церкви відбулося 6 червня 2010 у Варшаві на майдані Пілсудського.
Пропонуємо добірку думок цього священика, який став символом мученицької боротьби за віру у Східній Європі, окупованій комуністичною Москвою.
1.
«Насильство — це ознака не сили, а слабкості».
2.
«Це не смертельна рана, бо неможливо завдати смертельну рану тому, що безсмертне. Неможливо убити надію».
3.
«Життя треба прожити гідно, бо воно тільки одне. Зберегти людську гідність — це залишитися вільним, навіть будучи зовнішньо поневоленим. Залишитися собою — жити у правді — це мінімум, аби не спотворити в собі подобу Божої дитини».
4.
«Людина, яка тяжко працює без Бога, без молитви, без ідеалів, буде, ніби птах з одним крилом, топтатися по землі».
5.
«Солідарність — це єдність сердець, умів та рук, вкоріненість в ідеалах, що здатні перемінювати світ.
Любов зростає у справедливості, а водночас знаходить підтвердження у справедливості».
6.
«Найліпші і найдовші війни, які знає людство, які знає історія, — це битви людської думки; найубогіші і найкоротші — це боротьба насильством. Ідея, яка потребує зброї, аби утриматися, сама відмирає. Ідея, яка тримається лише використанням насильства, — приречена. Ідея, здатна до життя, захоплює собою».
7.
«Існують невидимі в’язниці. Їх дуже багато. Існують в’язниці, в яких люди народжуються, ростуть та помирають. Існують в’язниці систем та режимів. Ці в’язниці знищують не лише тіло, вони сягають далі і дістаються до душі, вони сягають до глибоко справжньої свободи».
8.
«Служити Богу — це шукати шляхів до людських сердець. Служити Богу — це говорити про зло як про хворобу, яку необхідно розкрити, щоб могти її лікувати. Служити Богу — це таврувати зло та всі його прояви».
9.
«Значною мірою ми самі винні в нашому поневоленні, коли зі страху або ж заради примиренства приймаємо зло і навіть голосуємо за механізм його дії. Нехай для нас стане засторогою усвідомлення того, що народ гине, коли бракує йому мучеництва, коли дурить себе, кажучи, що все добре, коли все погано, коли задовольняється напівправдами. Нехай щодня супроводжує нас усвідомлення того, що, вимагаючи правди від інших, самі маємо жити правдою. Вимагаючи справедливості, самі маємо бути справедливими у стосунку до інших. Вимагаючи відваги і мучеництва, самі маємо бути щодня мужніми та відважними».
10.
«Насильством можна людину зігнути, але неможливо поневолити. Принципова справа при визволенні людини і народу — подолання страху».
фінансово.
Щиро дякуємо!
