Роздуми над Божим Словом на середу XXІХ Звичайного тижня, рік І
Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то не дав би вдертися до своєї хати. І ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський». Озвався Петро: «Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?» А Господь сказав: «Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці? Блаженний той слуга, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так. Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить. Якщо ж скаже слуга той собі в серці: “Затримується мій пан прийти!” — і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися, то прийде пан того слуги в день, у який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними. Той же слуга, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий; той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше».
Лк 12, 39-48
Сьогоднішнє Євангеліє починається з того, що Ісус, завершуючи притчу, закликає своїх слухачів залишатися готовими до Його повернення. Дуже показово, що саме Петро одразу ж запитує Його: «Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?» (Лк 12, 41)
Чому Петро звертається до Ісуса з таким запитанням? Може, тому, що впевнений у своїй бездоганній готовності, отож і не розуміє, як ці слова можуть стосуватися саме його. Зрештою, він уже — учень Христа, то хіба цього недостатньо?! Але з відповіді Господа ясно, що Він очікує від Петра й від нас — більшого. Замість прямої відповіді, Він розповідає ще одну притчу: про слугу, який скористався довірою свого пана і скоїв зло за його відсутності. Ця історія змушує замислитися й поставити собі неприємні запитання: чи не схожі ми на такого слугу? Якби Ісус повернувся сьогодні, якими б Він нас побачив?
Навіть якщо зараз твоя поведінка не схожа на злого слугу з притчі — не варто відкидати сьогоднішнє слово. Бо завжди залишається ризик втрапити в ту ж саму пастку: перестати служити, почати жити для свого задоволення та забути, що Господар може повернутися будь-коли. Наша проблема виглядає так само. Оскільки ми не можемо бачити Бога фізичними очима, нам досить важко залишатися постійно зосередженими на Ньому — це потребує великої внутрішньої дисципліни та зусиль. Наскільки легше піддатися більш очевидним та дуже привабливим для нашого зору спокусам цього світу! Вважаючи, що попереду ще багато часу, люди часто відкладають відмову від шкідливих звичок або примирення з ближніми на потім. Але ж, правду кажучи, ми не знаємо, що буде завтра. Наш земний шлях може обірватися набагато раніше, ніж ми припускаємо.
Тому не варто слідом за Петром уточнювати в Ісуса, чи насправді ця притча стосується нас — таких вірних і побожних. Адже відповідь — так! Нам, як і слузі в притчі, довірено багато: ми маємо піклуватися про Церкву Ісусову та про все Боже творіння. Тож допомагаймо одне одному не втрачати готовності на прихід Господа!
«Ісусе, допоможи мені завжди бути готовим до зустрічі з Тобою!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
