Роздуми до Слова Божого на спомин свв. Тимотея і Тита
Спробуймо подумати над фактом послання учнів, про яке читаємо у сьогоднішньому Євангелії. Про що він свідчить?
Перше, що вражає — це велика довіра Ісуса до тих, кого Він посилає. Коли пишу ці рядки, то мимоволі задумуюсь до чого це можна порівняти. Може до духовного отця, який після першого року формації посилає семінаристів євангелізувати, або до настоятеля парафії, який після року глибоких проповідей ризикнув послати своїх овечок до супермаркету, з проповіддю Благої Вісті.
Думаю, що довіра Ісуса по відношенню до учнів глибоко зцілювала їхні серця. «Я є кимось, кому можна повірити, і довіряти» — таке відчуття сповнювало серця апостолів. Господь не просто їх послав, але теж дав їм владу чинити чуда і владу над бісами. Пригадаймо захоплений оклик: на Твоє ім’я біси нам коряться.
Можливо тому поряд з такою довірою бачимо запрошення Ісуса до смиренного служіння — Ісус посилає без забезпечень, єдиною гарантією є Він сам і Його Слово. Думаю, що такий досвід і є вірою!
фінансово.
Щиро дякуємо!
