27-29 травня 2026 року на Миколаївщині відбувся тренінг «Мости до зцілення». В містечку на березі моря зустрілися штатні капелани, їхні помічники та капелани-волонтери.
Організатори заходу — 30 корпус морської піхоти ВМС ЗСУ та Християнська служба порятунку (ХСП). Спікерами стали фахівці з подолання бойової травми та координатори міжнародного служіння REBOOT Recovery Кріс і Ранелла Адсіт (США). Також було підбито підсумки роботи капеланської служби, відбулось урочисте нагородження капеланів, була робота в малих групах, спілкування та відпочинок.
У перший день конференції підбили підсумки роботи капеланської служби 30‑го корпусу та відзначили учасників подяками.
За словами капітана капеланської служби корпусу Геннадія Лебедєва, у Збройних сил є необхідність в позаштатних служителях, адже на сьогодні потреба в капеланах корпусу задоволена на 58%, в помічниках капеланів — на 45%:
«Чисельність особового складу окремих підрозділів становить не менше трьох тисяч військовослужбовців. За таких умов одному капелану та його помічнику не вдається охопити всі духовні потреби воїнів повною мірою. Тому ми постійно шукаємо можливості для посилення капеланського служіння.
Важливу роль відіграють позаштатні духівники, які можуть підтримувати військових як безпосередньо в зоні бойових дій, так і в шпиталях, а також супроводжувати їхні родини. З січня цього року ми співпрацюємо з міжконфесійними командами ХСП, які вже служать у кількох бригадах нашого корпусу».
Відсутність самовільного залишення частини в деяких підрозділах та відмов щодо молитви і душпастирства за останні п’ять місяців капітан пов’язав саме з роботою капеланів і психологів.
«Штатний капелан — це добре; але вважаю за необхідне долучати пасторів і духовних отців через свіжий погляд на деякі питання. Наприклад, я не завжди можу зрозуміти потреби новоприбулих солдатів, бо сам вже 11 років перебуваю в ЗСУ. Я — кращий вибір для бувалих; а новачкам треба допомогти у перехідному періоді, з чим добре можуть впоратися капелани-волонтери з цивільного життя. Вони краще донесуть, що треба навчатися, вірити, любити Батьківщину і битися!» — каже о.Іван, штатний капелан Морської піхоти.
«Співпраця зі штатними капеланами є основою нашого служіння. Від їхньої підготовки та організації багато в чому залежить ефективність роботи команд на місці.
Найкращі результати маємо там, де штатні капелани активно залучають капеланів-волонтерів і разом планують служіння. Тому ми завжди намагаємося заздалегідь обговорювати нашу співпрацю», — зазначив Олег Усатюк, капелан-волонтер ХСП.
В урочистій частині заходу взяв участь начальник служби військового капеланства ЗСУ полковник Олександр Вовкотеча. Перед нагородженням він ознайомив із завданням військового капеланства та розповів про поточну ситуацію:
— Забезпечення духовних і релігійних потреб військовослужбовців та їхніх родин є основним завданням Служби військового капеланства. Сьогодні в її складі представлено 14 релігійних організацій; найбільшу кількість капеланських посад займають представники ПЦУ.
Протягом останнього року до служби було призначено близько 100 військових капеланів. Водночас 15 капеланів залишили свої посади з різних причин.
Наразі триває робота над удосконаленням системи входження капеланів на службу, розробкою документа для оцінювання духовної стійкості військовослужбовців, стратегією розвитку військового капеланства, а також створенням можливостей для відновлення капеланів і членів їхніх родин.
Служба капеланства в Україні офіційно почала роботу наприкінці 2022 року; тому, за словами пана полковника Вовкотечі, наповнити її необхідною кількістю людей важко.
— Нам дуже важливо мати зовнішню підтримку мобільних міжконфесійних груп, які працюють насамперед у тих підрозділах, де немає військових капеланів. І це дуже вагомий внесок. Хотілося б, щоб задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців було повноцінним, — зазначив полковник.
«На бригаду чисельністю близько 5000 військовослужбовців я один капелан, тому самостійно окормляти всіх дуже складно. Ініціатива, коли до служіння можуть долучатися брати з інших Церков, є надзвичайно цінною.
Подібні команди вже приїжджали до нас; однак хотілось би бачити більше греко- та римо-католицьких, а також православних священників. Особливо це важливо під час великих свят, таких як Великдень, коли одному капелану важко відвідати всі підрозділи.
Більшість військовослужбовців у нашому війську належать до традиційних християнських Церков, тому важливо, щоб у таких командах були священники, які можуть звершити зрозумілі для воїнів богослужіння та обряди», — зазначив штатний капелан Морської піхоти о.Максим.
За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службового обов’язку та вірність військовій присязі штатні капелани Морської піхоти отримали подяки й нагороди.
Капеланів-волонтерів також відзначили від Християнської служби порятунку.
— Співпраця з 30-м корпусом Морської піхоти стала важливим кроком у розвитку капеланського служіння ХСП. Сьогодні йдеться не лише про візити капеланів до підрозділів, а про глибшу інтеграцію та нові формати підтримки військових.
Разом із корпусом ми супроводжуємо важкопоранених воїнів та їхні родини, а також працюємо над створенням системи довгострокової підтримки ветеранів: духовного супроводу, психологічної допомоги, фізичного відновлення та соціальної адаптації.
Наша мета — щоб кожен воїн знав: він не залишиться сам ні на фронті, ні після повернення до мирного життя. Віримо, що з Божою допомогою ми разом цього досягнемо, — каже координатор ХСП Андрій Оленчик.
Що робити, коли травмована людська душа? Чи можливо повернутися у стан «до травми»? Це розглядалося в перший день тренінгу про зцілення від бойової травми. Кріс Адсіт, координатор REBOOT Recovery, розповів про шість каналів травми. Це, зокрема, стрес критичної ситуації, черепно-мозкова травма, вторинна травма, дитяча психологічна травма.
За його словами, мета конференції — торкнутися особистої травми і дати практичні інструменти, які можна використати як для себе, так і в служінні іншим:
«Стрес однієї людини не можна прирівняти до стресу іншої. Ісус ставиться терпимо до травми, Він її використовує. Коли Бог захотів Давида зробити царем — Він дав йому Голіафа. Коли Бог захотів зробити Ісуса Царем — дав Йому Хрест. Бог не має наміру нас зламати, Він хоче нас зміцнювати. Він хоче використовувати нас як місток для зцілення травм інших людей».
У другий день тренінгу розглянули тему вторинної травми.
Як упоратися з високою ціною піклування? Як впливає залежність від рятівництва на людину? Чому треба зупинитися в рятуванні всіх? Перед учасниками стояло завдання: розробити стратегію власного відновлення, попередньо оцінивши себе за певними симптомами.
«Вторинний стрес — це стан емоційного виснаження, що виникає в людей, які тривалий час допомагають тим, хто пережив травматичні події. Постійне занурення в чужий біль і страждання впливає на самого опікуна не менше, ніж на тих, кому він служить.
Для капелана важливо розуміти межі своєї відповідальності. Коли бажання допомогти переходить у потребу постійно рятувати інших, може сформуватися так звана “залежність від рятівництва”. У такому стані людина починає нехтувати власними фізичними, ментальними, психологічними потребами заради служіння іншим», — зазначила Ранелла.
Практичні завдання учасники виконували у малих групах.
На думку спікерів тренінгу, підготовка капеланів стосується не тільки воєнного часу. Після війни капелани відіграватимуть ще більш важливу роль.
— Для нас було очевидно, якою потрібною стала ця конференція для капеланів. Багато хто підходив і говорив, що цінною була не лише інформація, а й сама можливість зустрітися з людьми, які мають схожий досвід служіння. Тут вони могли відверто поговорити про те, про що не завжди є нагода говорити в повсякденному житті.
Ці розмови мали для багатьох потужний терапевтичний ефект. Коли ми бачили їхні очі, кивки на знак згоди, а інколи й сльози, то розуміли: капеланам потрібні не лише знання та нові інструменти. Вони також потребують підтримки, братерства і підбадьорення, щоб мати сили й надалі служити», — поділилися пережитим Кріс і Ранелла.
На завершення тренінгу капелани отримали сертифікати й поділилися враженнями.
«Дякую за можливість відпочити й поспілкуватися. Тут ми ближче познайомилися з капеланами, налагодили дружні стосунки і тепер, як то кажуть, “хрещені однією банею”.
Рік тому на одному з форумів нам подарували книжки, але тоді ніхто не пояснив, як із ними працювати, тому вони так і залишились на полицях. Цього разу автори особисто представили матеріали, пояснили їх практичне застосування. Тепер є бажання використовувати їх у служінні, і я впевнений, що це принесе добрий результат», — зазначив капелан Петро.
«Такі зустрічі й лекції дають можливість не лише поглибити свої знання, а й знайти нових друзів та однодумців. Війна колись закінчиться, але стосунки, які народжуються тут, залишаться. І хоч би куди я приїхав — знатиму, що там є друзі, з якими нас об’єднує не лише спільний досвід служіння, а й Христос», — каже капелан Сергій.
«Ми зрозуміли, що ви добре знаєте, що таке біль, і тому захотіли створити простір для зцілення. Дати можливість зібратися разом, зміцнитися й відчути братерство.
Дякуємо вам за те, що присвячуєте себе служінню Україні, її захисникам і нашому народу. Ваше покликання й жертовність мають велике значення», — звернувся до спікерів капелан Юрій.
«Певне перезавантаження. Дякую за те, що ви не байдужі і переживаєте наш біль. Бог серед нас, я побачив Божу любов через нові знайомства, відпочинок. Ви переживаєте свою власну боротьбу, але ви з нами тут», — подякував капелан Іван.
«Це дуже цінний час для мене. Тут я збагачуюся через спілкування, навчання та обмін досвідом. Усе, про що ми говоримо, є дуже актуальним і допомагає краще служити тим, хто сьогодні найбільше потребує підтримки: військовим та їхнім родинам.
Багато з цього ми вже практикуємо; але такі зустрічі стають важливим нагадуванням про наше покликання, надихають і додають сил продовжувати служити людям», — зізнався капелан Владислав.
«У співпраці зі штатними капеланами між нами має бути довіра й відкритість. Це якраз той час, коли ми можемо налагодити такі взаємини», — зазначив капелан Віктор.
— Нашою метою було зібрати разом всіх капеланів, щоби ближче познайомитися одні з одними, поділитися досвідом, обмінятися інформацією, корисною для досягнення кращих результатів у нашому служінні. Дуже важливим фактором стала атмосфера. Вечорами ми могли разом відпочивати: спільна трапеза, чоловічі розмови, багато відкриттів. Саме це стало тією родзинкою, якої так не вистачало для нас всіх. Ми стали однією великою родиною, — підсумував капітан Лебедєв.
Служіння REBOOT вперше приїхало в Україну в 2015 році для проведення підготовки військових капеланів зі зцілення від бойової травми, на підставі Біблії.
ХСП — міжконфесійне служіння, яке з 2015 року стало відповіддю українських християн на виклики війни.
Текст і фото: Пресцентр ХСП
фінансово.
Щиро дякуємо!
