Учителю, добре нам тут бути!

Роздуми до Слова Божого на ІІ неділю Великого Посту, рік В

Слово «добре» пронизує весь перший розділ Книги Буття. Все, що сотворив Бог, було добре. Після створення людини Господь каже: «дуже добре». Єврейське слово тов означає не тільки «добре», але ще й «гарно», «красиво». Від самого початку саме Бог творив такий дизайн того середовища, в якому поселив потім Адама. І первородний гріх, між іншим, полягав у тому, що людина запрагнула мати своє «добре», так, як вона цього хоче, творити добро за власними бажаннями. Кожен наступний гріх — це невдалі пошуки того місця, де мені «добре», невдалі пошуки раю без присутності Творця. Пригадай, як часто ти шукав, щоб Тобі було добре — у розвагах, емоціях, сексі, кар’єрі, амбіціях, грошах, інтернеті, алкоголі, наркотиках тощо. Інколи це коштує довгих років біганини і марноти.

Тому оклик Петра дуже зрозумілий: нарешті він знайшов те місце і той стан, у якому наново пізнав оте Боже «добре». Петро — наче зморений атлет, який добіг до фінішу, де на нього чекав келих прохолодної води.

Цією відповіддю, там, на горі Преображення, людина засвідчила назавжди, навіки, що приймає божественне «добре» як своє життя, як своє покликання. Там, у цій «світлій хмарі», побачила людина, «що це добре», прийняла це і визнала (пор. Олександр Шмеман, Євхаристія — таїнство царства, Львів 2007, с.179-180).