Розташовані уздовж паломницького шляху до Сантьяго де Компостела невеличкі поселення — такі, як Таррадільйос де лос Темпляріос, до прикладу, — виникли просто для забезпечення потреб середньовічних паломників, які йшли до санктуарію св. Якова.
Нині паломники, які повертаються на Каміно після перерви, пов’язаної з пандемією, рятують ці села від повного занепаду.
«Це життя для сіл», — каже Нурія Кінтана, яка керує одним із двох домів для паломників — альберге — у Террадільйосі. В цьому хутірці мешкає близько 50 осіб, а ночує удвічі більше паломників. «Узимку, коли прочан нема, можна було 200 разів пройтися селом і нікого не побачити».
«Якби не Каміно, не було би навіть відчиненої кав’ярні. А бар — це місце, де люди зустрічаються», каже Рауль Кастільйо, агент Guardia Civil — органу правопорядку в Іспанії, який у порозумінні з Національної поліцією пильнує громадський спокій на дорогах та поза межами великих населених пунктів. Сусідні села, де паломників нема, «примушують плакати», каже чоловік. Будинки завалюються, трава по коліна.
Цей процес почався кількадесят років тому. В Іспанії люди не втікають із сіл у «зручні» міста, натомість широка механізація сільського господарства зменшила потребу на значну кількість працівників у полі. Молодь уже виїхала, позакривалися крамниці й кав’ярні. Та сама доля спіткала, відповідно, і сільські храми, пам’ятки старовинної архітектури, сповнені творів мистецтва, вказує Хулія Паввон, історик з Університету Наварри в Памплоні.
Частина сіл ожила, коли у 1990‑х роках Каміно Сантьяго повернув свою давню міжнародну популярність. Десятки тисяч паломників, що йдуть і їдуть (велосипедами) щороку навесні, влітку та восени, дозволили мешканцям цих поселень знайти нові джерела утримання. «Тепер усе, що виробляється (на місці), це готельний бізнес», — каже Оскар Тардахос, який уже 33 роки керує готелем і рестораном у Кастрохерісі.
Вплив релігійного туризму на сільську місцевість величезний: у найменших селах кількість відвідувачів, які за один день проходять цією місцевістю, перевищує кількість її мешканців удесятеро.
Після серйозної кризи, пов’язаної з пандемічними обмеженнями 2020 року та повільним поверненням прочан (передусім іспанців) у 2021 році Каміно поволі повертається до життя.
Присутність паломників оживлює, звісно, і місцеві парафії. В Онтанасі служать тільки недільну Месу, як це часто буває, коли один священник опікується багатьма парафіяни. Однак якогось червневого вечора дзвони почали бити в середині тижня, скликаючи на Месу, яку мав відслужити о. Джіван Чо, священник із Торонто, який вдруге ішов трасою Каміно. «Те, що я міг там відслужити Месу… мене насправді дуже втішило», — сказав отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
