Подружні сварки: хто у них винен?

У шлюбі ви або виграєте разом — або програєте.

Якщо ви не зірка реаліті-шоу, якій платять за те, скільки напоїв ви вихлюпуєте в обличчя людям під час сімейного свята, — ви, швидше за все, уникаєте конфліктів. Мало хто насправді у  захваті від життєвих драм, особливо за участі друзів та сім’ї. 

Звісно, є люди, які емоційно маніпулюють, живляться конфліктами і з задоволенням використовують їх для отримання уваги та егоїстичного панування над іншими; але переважна більшість людей насправді прагне ладнати з близькими.

Подружні пари обмінюються шлюбними обітницями не для того, щоби протягом усього життя брати участь у сімейних скандалах або вести домашні війни. Коли сімейні пари приходять до мене на консультацію, це завжди відбувається тому, що вони опинились у конфлікті, з якого обидві сторони прагнуть вийти. Вони хочуть мати добрі стосунки. Їм не подобається постійно сваритися.

Часто я бачу, що, як і в будь-якому конфлікті, кожна сторона має свою вагому точку зору. Справа не в тому, що ніхто не робив помилок і не потрібно обмінюватися вибаченнями. Не можна навіть сказати, що одна людина помиляється не більше за іншу. Але кожна людина здатна розумно оцінити свої слова та поведінку. Обидві сторони діяли й висловлювалися у виправданий, на їхню думку, спосіб. Кожна зі сторін могла би навіть визнати, що інша має рацію, але суперечки мають властивість затягуватися навіть тоді, коли подружжя намагається розрядити обстановку.

Чому миролюбні люди, не схильні до конфліктів, потрапляють у тенета нескінченних сварок, від яких немає порятунку? Вся справа втому, кого ми у цьому звинувачуємо. 

Наприклад, я маю погану звичку, потрапивши у конфліктну ситуацію, одразу припускати, що це сталося, бо інша людина нерозумна. Я знаю, що це не я почав цю боротьбу, і не шукаю аргументів. Тому мені здається, що інша людина палко прагне створити конфлікт. Я не хочу брати в ньому участь і відступаю, але конфлікт якимось чином розвивається. Отже, винна інша людина, бо як інакше почався цей безлад і чому він триває? І в той самий час, як я думаю про це, інша людина, своєю чергою, звинувачує мене, вдаючись до таких самих аргументів.

У шлюбі подружжя опиняється у пастці цієї логіки і в кінцевому підсумку звинувачує у конфлікті одне одного. Кожен при цьому переконаний, що це не він його розпочав. Як казав Оскар Вайлд: «Питання не в тому, виграв ти чи програв, а в тому, кого ти вважаєш відповідальним». Спойлер: коли чоловік і дружина звинувачують одне одного, програють обоє.

Коли ми відчуваємо, що нас звинувачують, ми почуваємося ізольованими і прагнемо захищатися. Ми відчуваємо, що нас атакують і не розуміють, і це створює умови, за яких вирішення конфлікту стає неможливим. Звинувачення роблять його персональним, і це породжує бездіяльність. Коли хтось звинувачує тебе, він немов каже: «Я не можу змінитися, поки ти не змінишся». Руху немає. Прогресу немає.

Отже, кого звинувачувати подружжю, яке свариться?

Я припускаю, що коли ми відчуваємо необхідність висловити звинувачення, краще звинуватити саму проблему, погодившись, що це аномалія, яку потрібно усунути, загадка, яку потрібно розв’язати. Що пішло не так? Причиною було неправильне спілкування? Помилкове припущення? Не ті слова у невідповідний час? Це відволікає увагу від негативної особистої атаки і переключає її на позитивний, спільний підхід.

У шлюбі ви — команда. Ви виграєте разом — або ж програєте. Ваша мета — спільно вирішити проблему. Коли йдеться про конфлікт, потрібно досліджувати відмінності, а не дефекти. Пара, що орієнтується на відмінності, вийде з процесу сильнішою, з новими знаннями про те, як ставитися одне до одного.

Будь-яка пара може скористатися цією порадою. Прийміть найкраще одне від одного. Не відкривайте кримінальних справ одне проти одного — звинувачуйте ситуацію замість робити конфлікт особистим.

У люблячих, відданих стосунках конфлікт ніколи не виникає зі злості. Завжди пам’ятайте про це. Набагато ймовірніше, що конфлікт виникає через проблеми у спілкуванні або помилкові припущення, і це можна вирішити за допомогою терпіння і розуміння.

Коли я опиняюсь усередині суперечки, у справу втручаються емоції і я відчайдушно хочу зробити конфлікт особистим, хочу знайти винного і перемогти. Я уявляю сценарій, що мусить розігратися, і вибачення, які я отримаю після того, як мене виправдають. Але так ніколи не буває. Натомість варто виробити у собі навички, які можуть бути корисними для подружжя у будь-якій ситуації: вирішувати саму проблему, і робити це спільно.

Переклад CREDO за: о. Майкл Реньє, Aleteia