Похвала нечестивого

Роздуми над Божим Словом на XXV Звичайну Неділю, рік В

Останнє слово, яке Ісус скерував до своїх учнів, було дуже вимогливе: Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем (Лк 14, 33). Сьогодні Ісус продовжує навчання й знову звертається до своїх учнів.Перед нами одна з найскладніших для зрозуміння притч: І сказав (Ісус) до учнів: «Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра(16, 1).Потрібно уважно приглянутись до усіх персонажів розповіді, щоб уникнути помилкових висновків.

Ісус завжди розповідав притчі про Боже Царство, тобто про свого Отця. Також у цій притчі Він порівнює свого Отця до багатого чоловіка. Бог є джерелом усякого блага. У Ньому всі скарби мудрості та знання. Він — Творець і Володар усього, тому всі багатства належать Йому.

Після створення Господь передав цей світ людині, щоб вона керувала ним від Його імені: Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі (Бут 1, 28). Тому управитель із притчі — це кожна людина. Управитель — ойкономос, той, хто розпоряджається домом. Світ і все, що у ньому, потрібно розглядати як дім Небесного Отця. Тільки тоді зможемо бережно і турботливо дбати про все, що навколо, як про спільний дім, який належить Отцеві.

Однак третій персонаж у притчі надзвичайно замаскований і прихований. Хто саме звинуватив управителя, що він розтрачує майно Господаря? Звинувачувати (грецькою діябалльо) — це дія диявола, на що вказує саме його ім’я. Він постійно розділяє і розкидає те, що Боже, щоб потім звинуватити й засудити. Він чинить так із кожним, хто належить до Бога і живе в Його батьківському домі. Сатана намагався оскаржити навіть праведного Іова (Іов 1-2).Однак управитель з притчі виразно названий нечесним, несправедливим. Він дійсно розтрачував майно свого пана, як і марнотратний син з попередньої притчі: Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно(Лк 15, 13). За що ж похвалив Ісус нечесного управителя?

Звісно, Господь не виправдовує гріхів проти сьомої заповіді. Гріхи крадіжки, корупції, хабарництва, кумівства, різні фінансові махінації швидко руйнують будь-яке суспільство, призводячи до крайнього багатства і крайньої бідності. Порушення сьомої заповіді «не кради» створює нерівність, поширює несправедливість, коли мала групка людей використовує велику кількість слабких і беззахисних.

Нечесний управитель, на відміну від марнотратного сина, не повернувся до дому Отця, лише приклав всі можливі беззаконні зусилля, щоб бути прийнятим до інших домів і надалі жити безтурботним життям. Диявол домігся свого: Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані ЗЛОДІЇ, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані ГРАБІЖНИКИ — царства Божого не успадкують (1Кор 6, 9-10). Порушення сьомої заповіді звучить двічі у переліку найважчих гріхів.

За що ж похвалив Ісус нечесного управителя? У чому була його мудрість? Чому сини світу мудріші за синів світла? Господь ставить нечесного управителя у приклад за те, що він доклав всі можливі й неможливі зусилля, щоб тільки забезпечити своє безтурботне майбутнє на цьому світі. Це виключно земна мудрість і також своєрідний докір для нас, віруючих, щоб ми задумалися чи так само сильно дбаємо про дім Господній, про вічне життя, як нечесний управитель постарався про земне життя в чужих домах і про матеріальний достаток?

Ісус закликає: Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував(Йн 6, 27). Не можете служити Богові й мамоні, але хто вірний у найменшому — і у великому вірний.