Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХХV звичайного тижня, рік ІІ
Вже перше речення провокує до роздумів: Одного разу, коли Він молився на самоті, а з Ним були й Його учні… Як це Ісус молився на самоті і водночас був з учнями, або учні з Ним? Про що тут ідеться. Може, наш Господь був так зосереджений, що навіть з учнями молився так, наче на самоті? А може, переживав своєрідну самотність і її представляв у молитві. Так чи інакше, речення це впроваджує в глибину переживань Учителя з Назарета.
“ Залежить Господу, щоб я знав Його глибоко, знав Його справжню місію, Його Особу
Цікаво, що пізнання учнями (Петром) Ісуса як Месії слідує одразу після Його молитви, так, наче це пізнання занурене в цю молитву. Залежить Господу, щоб я знав Його глибоко, знав Його справжню місію, Його Особу. Він очікує від учнів інакшого пізнання, ніж від решти люду.
Петро сказав, Ким є Ісус насправді — Помазаником Божим! Саме в Петрі (Церкві) усі ми маємо доступ до повноти правди, до пізнання Христа Спасителя.