Бог — живий. А чи я сам живий?

Роздуми над Божим Словом на ХХХІІ Звичайну Неділю, рік В

Одного разу, коли я займався фарбуванням паркану перед храмом, до мене підійшов інтелігентний чоловік і завів розмову. Він ставив запитання щодо Святого Писання, потім ми поступово перейшли до питань, які стосувалися віри. Він наводив свої аргументи, намагаючись підтвердити свої вже сформовані погляди щодо релігій загалом, я відповідав своїми аргументами, і так у цій цікавій дискусії швидко минув час. Мені треба було йти. Кожен залишився при своїх… Зараз, коли я читаю це Євангеліє, то бачу, що ми в чомусь із цим цікавим чоловіком були подібні до садукеїв, які вигадували різні історії, аби лише підтвердити свою правоту.

Садукеї вигадують нереальну історію про жінку та її сімох чоловіків, щоби підтвердити свою теорію про відсутність життя після смерті. Ісус не вступає з ними в дискусію, а свідчить істину, яку можемо знайти в Біблії: «А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть». Ісус говорить садукеям (і також нам), що Бог — живий: Він не є ідеєю, далекою від нашого життя, Він не є теоремою, яку треба ще довести. «Бог не є Богом філософів» (Паскаль), Він є близько біля нас, Він з нами в нашому житті, є основою нашого існування. А найважливіше те, що Він — наш справжній Батько, який дбає про нас завжди і всюди, навіть після завершення нашого земного життя.

Після нашої смерті відійде все те, що не було справжнім: наші ілюзії, мрії, очікування, страхи, наші гріхи та гріховні зв’язки — це все припиниться раз і назавжди. Але залишиться з нами те, що було з Бога, що було істинне: правдива любов, правдиве добро, справжній я. А пізніше повернеться до нас при воскресінні, прославлене та очищене від гріха. А що як усе наше життя було тільки нашою грою, неправдиве, побудоване на ілюзіях і непотрібних мріях та очікуваннях? Що як я ніколи не вмів жити тут і тепер, бути собою, завжди втікав від себе в роботу, в успіх, у розваги, в гріх?… Що тоді залишиться?

Бог не є Богом мертвих, але Богом живих. Нехай ці слова звучать у нашому серці мелодійним рефреном, коли будемо згадувати дорогих нашому серцю померлих.