Війна руйнує наші домівки, забирає звичне життя, руйнує все, до чого дотягнеться, забирає відчуття безпеки, краде навіть найменшу іскру радості…
Хоча — ні, радість ми самі собі забороняємо, бо якось «не пасує» радіти, коли у твоїй країні війна. Радість «не на часі». Однак Різдво — це день народження нашого Спасителя. Це завжди була найрадісніша подія християнського року!
Але цього року ми сперечаємося, чи доречно зараз ставити ялинку; чи на часі зараз гірлянди і решта святкових атрибутів; докоряємо одні одним за усмішки й фото приємних моментів у соцмережах; «міряємося» рівнем тривожності… Забороняємо радіти не лише собі, але й іншим.
Ми не дозволяємо собі мати радість тому, що оцінюємо її виключно як емоційний фактор, а не духовну складову нашого життя. А тим часом ось він — наш справжній, істинний привід для радості. Тої глибокої, духовної, живодайної. Але якщо вам потрібно переконати себе, що Різдво навіть під час війни може бути радісним, і вам потрібні ще якісь додаткові причини, щоб дозволити собі радіти з Рідзва Господа нашого, то я можу «підкинути».
1.Це був украй важкий рік. Ми всі пережили таку кількість страху, розлук, жахливих новин і болю від втрат, що вистачило би на декілька життів. Але серед усіх новин та подій завжди є такі, що змушують нас усміхатися. Наприклад — народження дитинки у друзів, родичів чи знайомих. Ми радіємо навіть за чужих людей, коли читаємо в новинах, що жінку щасливо довезли до пологового і там вона народила здорову дитину. Бо діти — це завжди радість і завжди про майбутнє. Це про надію. Ісус приходить на світ немовлятком, і Його народження дає нам надію, що у нас є майбутнє, і віру в те, що в Божих очах ми варті життя Його Сина. Чим не привід для того, щоби тішитися Різдвом?
2.Рік закінчується, а війна ще ні. Тож треба вчитися жити це життя таким, як воно є зараз, і так добре, як лише вдасться, щоби перед завершенням земного відтинку життя не тривожитися, чи запросять нас у життя вічне. Народження Ісуса у воєнний час — це добрий привід покращити якість духовного життя, адже саме зараз дуже добре видно, що насправді цінне і має значення, а що поверхневе і скороминуче. Словом, якщо ви перестали тривожитися через 12 страв на Святвечір, а наближення Різдва стало приводом примиритися хоча би з однією людиною в цьому світі, навіть хоч би із самим собою, то це дуже гарна причина радіти цьому Святу.
3.Ісус народжується не там, де на Нього чекали чи де Ним тішилися, Він народився там, де знайшлося місце. І пастухи спершу прийшли Його побачити, а тоді вже зраділи. Тож не варто примушувати себе до штучної радості та з останніх сил витискати з себе кіношний «дух Різдва». Відвідайте Новонародженого на Літургії і побачите, як це змінює настрій. Адже Різдво — це духовний досвід, а не емоційні феєрверки. Якщо й очікувати дива, то саме такого: дива зустрічі з Христом у Євхаристії.
4.Навіть якщо ваші близькі розкидані по світу через війну, навіть якщо у вас немає електрики та покриття мережі мобільного зв’язку, а замість святкування за накритим столом вам доведеться бігти в укриття, — прихопіть із собою те, чим ви зможете поділитися з іншими, підтримати і підбадьорити тих, хто вже не бачить приводів для радості. Хіба не чудово мати змогу розділити своє свято з тими, хто за інших обставин, може, і не довідався би, що Ісус народжується просто зараз, у цьому укритті.
5.Я обіцяла 5 причин, і щоб не було, що якоїсь бракує, — впишіть тут свою. Впевнена, що у глибині душі ви вже згадали хоч одну. А якщо ще ні, то трошки напружтеся — і здогадаєтеся.
Головне — дозвольте собі побачити, що хоча це Різдво точно буде не схожим до інші, та попри все — Бог з нами, більше того — Він за нас. А це більше ніж причина для радості: це щастя — мати такого Союзника!
фінансово.
Щиро дякуємо!
