Хронологія життя та понтифікату папи Бенедикта XVI

Як повідомляло CREDO, 31 грудня у віці 95 років о 9:34 відійшов до Господа папа-емерит Бенедикт XVI. Він очолював Католицьку Церкву вісім років.

Ось хронологія подій життя та понтифікату папи Бенедикта XVI (Йозефа Ратцінґера)

16 квітня 1927 року: третій син Йозефа і Марії Ратцінґер, Йозеф, пізніше Папа Римський Бенедикт XVI, народився в Марктль-ам-Ін, дієцезія Пассау, в Баварії. Дитинство та юність провів у Траунштайні біля австрійського кордону.

1939 р.: вступив до католицької духовної семінарії у Траунштайні.

1943 р: 16-річного семінариста призвали до армії в корпус протиповітряної оборони, а 1944 р. — до вермахту. 1945 р. інтернований німецький солдат потрапив до табору союзників.

1946-1952 рр.: вивчав філософію і теологію у Вищій філософсько-богословській школі у Фрайзінгу та в Мюнхенському університеті.

1951 р.: пресвітерські свячення.

1953 р.: здобув докторський ступінь із роботою «Народ і дім Божий у вченні св. Августина про Церкву» і став викладачем догматики і фундаментальної теології у Фрайзингу.

1957 р.: докторат на основі дисертації «Теологія історії у св. Бонавентури».

1958 р.: професор колегії у Фрайзингу.

1959-1966 рр.: професор у Бонні.

1962-1965 рр.: під час Другого Ватиканського Собору о. Ратцінґер був теологічним радником кардинала Йозефа Фрінґса, архієпископа Кельна і голови єпископату ФРН. Брав участь у роботі над остаточним варіантом найважливіших документів Собору. Пізніше займав важливі посади в єпископаті Німеччини і в Міжнародній теологічній комісії у Ватикані.

1966-1969 рр.: професор у Тюбінгені.

1969-1977 рр: професор у Регенсбурзі, де також був віце-ректором університету.

1977 р.: 25 березня папа Павло VI призначив о. Йозеф Ратцінґера архієпископом Мюнхена і Фрайзінґа. Своїм єпископським гаслом він обрав слова: «Співробітник правди». Єпископські свячення прийняв 28 травня з рук єпископ Вюрцбурга Йозефа Штангля (співсвятителями були єпископи Рудольф Грабер із Реґенсбурга та Ернст Тевес CO — єпископ-помічник Мюнхенсько-Фризинської архієпархії), а 27 червня Йозеф Ратцінґер став кардиналом.

1978 р.: 16-24 вересня був папським посланником на III Міжнародному маріологічному конгресі в Гуаякілі (Еквадор); у серпні та жовтні брав участь у двох конклавах, які обрали спочатку Йоана Павла І, а потім Йоана Павла ІІ.

1981 р.: 25 листопада Йоан Павло ІІ призначив кардинала Ратцінґера префектом Конгрегації Доктрини Віри, що також передбачало посаду голови Папської біблійної комісії та Міжнародної теологічної комісії.

1982 р.: 15 лютого кардинал Ратцінґер склав повноваження архієпископа Мюнхена і Фрайзінга.

1983 р.: уже в перші роки виконання кардиналом Ратцінґером функцій префекта Конгрегації точилася полеміка з теологією визволення, наприклад, з о. Густаво Гутьєрресом із Перу (1983 р.) і з братами Клодовісом і Леонардо Боффами із Бразилії (1984-1985). У квітні 1986 р. було опубліковано «Інструкцію про деякі аспекти теології визволення», яка залагодила конфлікти та проклала шлях для теології визволення, не орієнтованої на марксизм.

1992 р.: 5 грудня у Ватикані було представлено Катехизм Католицької Церкви, який опрацьовувався з 1986 р. під керівництвом кардинала Ратцінґера.

2000 р.: кардинал Ратцінгґер оголосив декларацію «Dominus Iesus» (6 серпня) про унікальність і спасенну універсальність Ісуса Христа і Церкви, яка викликала бурхливу дискусію в усьому світі.

2001 р.: у вересні в одному з інтерв’ю кардинал розповів про труднощі своєї посади. У ньому він, зокрема, зізнався, що «життя людини Церкви на керівній посаді дуже важке». Тому він мріє, щоб прийшов час, коли він зможе написати ще кілька книжок. Проте, на прохання папи, кардинал Ратцінґер продовжував виконувати довірену йому службу.

2002 р.: 30 листопада став деканом Колегії кардиналів.

2004 р.: відбулася широка дискусія кардинала Йозефа Ратцінґера із філософом Юрґеном Габермасом.

2005 рік:

25 березня: на прохання папи Йоана Павла ІІ кардинал Ратцінґер підготував тексти роздумів Хресної Дороги і провів її замість хворого Святішого Отця у Страсну П’ятницю навколо римського Колізею.

2 квітня: Йоан Павло II помер. Кардинал Ратцінґер як декан Колегії головував на його похоронах 8 квітня, а з 18 квітня керував засіданнями конклаву, який мав обрати нового Папу.

19 квітня: у четвертому турі голосування другого дня засідання кардиналів кардинал Йозеф Ратцінґер був обраний 265 Папою; він прийняв ім’я Бенедикт XVI. Цим він посилався на «папу миру» Бенедикта XV та покровителя Європи й засновника ордену бенедиктинців св. Бенедикта Нурсійського. Йозеф Ратцінгґер був першим німцем на цій посаді з часів папи Віктора II (1055-1057).

13 травня: погодився відкрити процес беатифікації свого попередника Йоана Павла ІІ.

18-21  серпня: перша закордонна поїздка папи Бенедикта XVI — до Кельна з нагоди ХХ Всесвітнього дня молоді; там він відправив Святу Месу для мільйона молодих людей, це була найбільша літургія в історії Німеччини.

2006 р.:

25 січня: Бенедикт XVI опублікував свою першу енцикліку «Deus caritas est» (Бог є любов).

20 лютого: у так званій суперечці щодо карикатур на Мухаммеда папа критично оцінив мусульманські протести в багатьох країнах. Він нагадав тоді, що насильство як відповідь на образу не може мати нічого спільного з релігією.

1 березня: папа відмовився від 1500-річного титулу «Патріарх Заходу».

24-28 травня: друга закордонна поїздка Бенедикта XVI — у Польщу, на батьківщину Йоана Павла II. Він відвідав Варшаву, Ченстохову, Кальварію Зебжидовську, Вадовіце та Краків, де відправив Святу Месу для близько мільйона вірних, а наприкінці візиту відвідав колишній німецький концтабір Аушвіц-Біркенау, де вшанував пам’ять жертв нацизму.

8-9 липня: подорож до Валенсії, Іспанія, на п’яту Всесвітню зустріч сімей, де папа нагадав про позицію Церкви, згідно з якою традиційна сім’я є «невід’ємною фундаментальною клітиною суспільства» і тому її необхідно захищати та підтримувати. У Святій Месі взяли участь понад мільйон людей.

1 вересня: візит до Маноппелло (Італія).

9-14 вересня: Бенедикт XVI відвідав свою батьківщину — Баварію: Мюнхен, Альтеттінг, Марктль-ам-Ін, Реґенсбург і Фрайзинг. Лекція, яку він прочитав у Реґенсбурґському університеті 12 вересня викликала бурхливе обговорення в усьому світі. Мусульмани образилися на цитату про пророка Мухаммеда. Ватикан розпочав дипломатичні зусилля для врегулювання конфлікту, водночас рушив інтенсивний діалог з ісламом.

19 жовтня: відвідини Верони (Італія) з нагоди IV Національного конгресу Італійської Церкви.

28 листопада-1 грудня: подорож до Туреччини. Приводом для зустрічі з Вселенським Патріархом Константинопольським Варфоломієм І стало свято св. апостола Андрія. Проте найбільша увага світу була прикута до зустрічей папи з політиками та представниками мусульман, а також до жестів примирення щодо ісламу, таких як візит до Блакитної мечеті в Стамбулі. Спостерігачі оцінили візит як успішний.

2007 р.:

14 березня: Конгрегація доктрини віри висунула заперечення проти деяких тез сальвадорського теолога визволення Джона Собріно. Це було перше публічне попередження теолога за час понтифікату Бенедикта XVI.

16 квітня: Бенедикту XVI виповнилося 80 років. Цього дня був опублікований перший том праці «Ісус із Назарета. Від хрещення у Йордані до Преображення». Другий том вийшов 10 березня 2011 р. а третій —21 листопада 2012 р.

21-22 квітня: візит до Віджевано і Павії (Італія). Молитва біля мощей святого Августина.

9-14 травня: подорож до Бразилії. 13 травня — відкриття в Апаресиді П’ятої загальної конференції єпископату Латинської Америки та Карибів.

11 червня: Motu proprio про відновлення традиційної більшості двох третіх голосів для вибору Папи.

17 червня: візит до Ассізі (Італія).

30 червня: опубліковано папський лист до китайських католиків. Він закликав «зімкнути ряди» і вимагав повної релігійної свободи в країні. Бенедикт XVI запропонував китайській владі конструктивний діалог і нормалізацію дипломатичних відносин зі Святим Престолом.

7 липня: Motu proprio «Summorum pontificum» про «використання римської літургії до реформи 1970 р.» Папа зняв обмеження на використання традиційного Месалу, сприяв відправі Святої Меси у тридентському обряді (латиною у дособорній формі до 1962 р.) як «надзвичайній формі церковної літургії».

7-9 вересня: подорож в Австрію під гаслом «Дивитися на Христа». Її головною метою була участь Папи — «паломника серед паломників» у святкуванні 850-річчя марійного «санктуарію багатьох народів» у Маріацеллі. Ця поїздка також несла важливе послання Європі у формі заклику поважати християнські цінності як фундаментальний чинник її ідентичності. Візит був насичений численними закликами «оновити життя і віру».

30 листопада: Бенедикт XVI опублікував свою другу енцикліку «Spe salvi». Цей документ описано як «трактат про надію, що спонукає до роздумів про сенс життя».

2008 р.:

5 лютого: Бенедикт XVI погодився з пропозицією змінити текст заклику до молитви вірних за євреїв, що містилася в дособорному Римському Месалі 1962 р. У новій редакції молитви, яка є частиною Літургії Великої П’ятниці, замість слів «за навернення євреїв» (Pro conversione Iudaeorum) стали використовувати вислів «за євреїв» («Oremus et pro Iudaeis»). У молитві Церква просить про «просвітлення сердець євреїв» і про те, щоб «увесь Ізраїль був спасенний, коли всі народи ввійдуть у Твою Церкву».

15-20 квітня: заклик американських католиків до оновлення віри, а місцевої Церкви до прозорого та чесного свідчення в контексті дедалі більших загроз секуляризаці — таким було головне послання паломництва Бенедикта XVI до США (Вашингтон і Нью-Йорк). Воно супроводжувалося закликом, який прозвучав у штаб-квартирі ООН, до справедливого та сталого розвитку й поваги до прав кожної людини. Восьме закордонне паломництво Бенедикта XVI складалося, зокрема, із зустрічі з президентом США, двох Мес за участю тисяч вірян, виступу на форумі ООН, зустрічі з духовенством, молоддю та міжрелігійними групами, екуменічного богослужіння та зворушливої молитви на Ground Zero.

28 червня: розпочався Рік св. Павла, який тривав до 29 червня 2009 р. Приводом для його оголошення Папою стала 1950-та річниця навернення Апостола народів, що припадала на той час.

15-20 липня: під керівництвом Бенедикта XVI у Сіднеї відбулися XXIII Всесвітні дні молоді під гаслом: «Коли Святий Дух зійде на вас, ви приймете Його силу і будете Моїми свідками». Його головними посланнями були духовна віднова християнства, суспільства і Церкви силою Святого Духа, застереження від духовної пустелі, заклик до нової ери, в якій егоїзм, жадібність і поверхневість будуть замінені солідарністю і взаємоповагою. В австралійський мегаполіс приїхало близько 300 тисяч молодих паломників із 177 країн світу.

12-15 вересня: Бенедикт XVI здійснив паломництво до Парижа та Лурда. У столиці Франції він віддав шану «улюбленому народові», зустрівся з французьким культурним світом, а під час вечірні в соборі Паризької Богоматері — з духовенством, а потім із 60 тис. молодих французів. У Лурді Бенедикт XVI відвідав місця, пов’язані з духовним зростанням св. Бернадети. Головним пунктом візиту Святішого Отця до французького національного санктуарію була Євхаристія з нагоди 150-річчя об’явлень у цьому місці.

5-26 жовтня: Бенедикт XVI очолив XII Звичайну асамблею Синоду єпископів на тему «Слово Боже в житті та місії Церкви». Участь у ньому взяли 253 отці Синоду (зокрема 10 представників чернечих згромаджень) із 13 Східних Католицьких Церков, 113 Конференцій єпископатів, 25 відомств Римської курії та Союзу вищих настоятелів, а також 41 експерт, 37 аудиторів і три особи, особисто запрошені Папою.

2009 р:

24 січня: Бенедикт XVI скасував екскомуніку чотирьох єпископів, висвячених 1988 р. без згоди Святого Престолу архієпископом Марселя Лефевром. Це рішення викликало суперечки не лише в Католицькій Церкві, а й серед євреїв через негативістські заяви єпископа Річарда Вільямсона — одного з чотирьох ієрархів-лефевристів. У відповідь на критику Бенедикт XVI опублікував 12 березня спеціального листа до «братів-єпископів», у якому висловив своє хвилювання та сум з приводу реакцій, які викликало рішення про скасування екскомуніки, зокрема, у Церкві.

17-23 березня: Бенедикт XVI здійснив своє перше паломництво вАфрику. Протягом семи днів він відвідав Камерун (17-20 березня) і Анголу (20-23 березня), включно з Яунде і Луандою. Його прийняли з теплою африканською гостинністю. Хоча це була поїздка лише до двох країн, папа хотів, як він сам зізнався, «символічно обійняти серцем увесь континент». Під час своєї подорожі він торкнувся всіх «відкритих ран» Чорного континенту: голоду, епідемії СНІДу, корупції, зловживання владою, регіональних конфліктів, бездомних, сиріт і вдів, людей, яких жорстоко переслідували, торгівлі людьми та багатьох інших проблеми.

28 квітня: Бенедикт XVI відвідав Абруццо, зруйноване землетрусом. Він провів три години в цьому регіоні центральної Італії, який постраждав від катаклізму 5-6 квітня.

8-15 травня: під час своєї 12 закордонної подорожі Бенедикт XVI здійснив паломництво до Святої Землі. Там він відвідав Йорданію, Ізраїль і палестинські території. Першим етапом подорожі стала Йорданія (8-11 травня), другим — Ізраїль (11-15 травня), а 13 травня він був гостем Палестинської автономії. Папа молився у святих місцях, особливо за мир на Святій Землі та в усьому світі. В Йорданії він наголосив на важливості мирного співіснування християн та мусульман. В Ізраїлі та на палестинських територіях він закликав насамперед євреїв і палестинців до взаємної поваги, примирення та співпраці, підкреслюючи, що Єрусалим, місце зустрічі трьох монотеїстичних релігій — юдаїзму, ісламу та християнства, — має відігравати особливу роль у цих зусиллях.

19 червня: розпочався Рік священства. Бенедикт XVI оголосив про це у зв’язку зі 150-річчям смерті покровителя парафіяльних священників св. Йоана Марії Віаннея. У своєму листі на початок Року папа згадав про страждання, спричинені «невірністю» деяких священників, які спокушають світ і відкидають Церкву.

21 червня: Бенедикт XVI відвідав санктуарій св. Піо з П’єтрельчіни в Сан-Джованні-Ротондо.

28 червня: завершення Року св. Павла. Під час Вечірні в римській базиліці св. Павла поза мурами Бенедикт XVI підкреслив постійну актуальність послання Апостола народів.

7 липня: вийшла третя енцикліка Бенедикта XVI «Caritas in veritate». Її тема — інтегральний розвиток людини в любові та правді. У ній папа пристосовує соціальне вчення Церкви до викликів глобалізованого світу в часи кризи. Він розглядає інтегральний людський розвиток як вищу цінність будь-якого прогресу.

17 липня: папа Бенедикт XVI потрапив у лікарню. Під час відпустки в Ле-Комбі в Валле-д’Аоста він упав вночі у своїй кімнаті і зламав правий зап’ясток.

19 вересня: Бенедикт XVI оголосив Спеціальне засідання Синоду єпископів для Близького Сходу 10-24 жовтня 2010 р. на тему «Католицька Церква на Близькому Сході — спільнота і свідчення: “Один дух і одне серце надихали всіх віруючих”» ( Діян 4,32).

26-28 вересня: Бенедикт XVI здійснив паломництво до Чехії. Він побував у Празі, Брно та Старому Болеславці. Надія, яку християнство несе секуляризованій Європі, та заклик християн до більшого свідчення в сучасному світі — таким було головне послання папи під час його 13 закордонної подорожі. Візит до Чехії передував 20-річчю «оксамитової революції» та падіння комуністичної диктатури в Центральній та Східній Європі. Святіший Отець намагався показати красу християнства та його здатність відповідати на найсерйозніші екзистенційні проблеми людини, загубленої в матеріалістичному світі.

4-25 жовтня: Бенедикт XVI очолив ІІ Спеціальне зібрання Синоду єпископів для Африки, яка проходило під гаслом: «Церква в Африці на службі примирення, справедливості та миру». «Ви — сіль землі… ви — світло світу». У його роботі взяли участь 236 єпископів і 9 чернечих настоятелів, 29 експертів і 49 аудиторів.

9 листопада: Бенедикт XVI оголосив про створення персональних ординаріатів для колишніх англікан. Апостольська конституція «Anglicanorum coetibus» і Додаткові норми, видані Конгрегацією віровчення, містять процедури переходу груп колишніх англікан до Католицької Церкви. Вони створили не окремий обряд, а лише окремі структури всередині латинського обряду за зразком військових ординаріатів.

2010 р.:

17 січня: Бенедикт XVI відвідав Велику синагогу в Римі. Він закликав християн і євреїв свідчити про важливість Бога для сучасного світу. Це були треті відвідини синагоги Бенедиктом XVI після Кельна та Нью-Йорка.

14 березня: Бенедикт XVI відвідав римську лютеранську церкву Христа (Christuskirche). Разом із настоятелем парафії Христа, пастором Йенсом Мартіном Крузом, папа очолив екуменічне богослужіння.

20 березня: Бенедикт XVI надіслав листа католикам Ірландії щодо випадків сексуального насильства над неповнолітніми, вчинених католицьким духовенством у цій країні протягом останніх десятиліть.

17-18 квітня: Бенедикт XVI здійснив паломництво на Мальту — одну з найбільш католицьких країн світу. Візит був пов’язаний з 1950-річчям прибуття на цей острів Апостола народів, св. Павла, і проходив під гаслом, яке нагадує про подію, описану в Діяннях апостолів: «Ми повинні доплисти до якогось острова».

2 травня: Бенедикт XVI здійснив паломництво до Турину у зв’язку з публічним виставленням Плащаниці.

11-14 травня: Бенедикт XVI здійснив паломництво в Португалію. Він відвідав Лісабон, Фатіму та Порту. Головною метою цього візиту була участь у святкуванні двох річниць: 93-ї річниці об’явлень у Фатімі та 10-річчя беатифікації двох пастушків — Жасінти та Франциска, яким з 13 травня по 13 жовтня 1917 року об’являлася Богородиця. Гаслом паломництва було: «Разом ідемо до надії».

4-6 червня: Бенедикт XVI здійснив Апостольську подорож на Кіпр. Основними мотивами цього візиту були послання миру та примирення для Кіпру та Близького Сходу, діалог із православ’ям та зміцнення католицької спільноти. Папа прибув туди як паломник «слідами спільних отців у вірі, святих Павла і Варнави». Візит мав також історичний характер, оскільки єпископ Рима відвідав цю країну вперше. Там він вручив Патріархам Східних Церков і єпископам Instrumentum laboris Спеціальної асамблеї Синоду єпископів для Близького Сходу.

9-11 червня: за участю близько 15 тис. духовенства з усього світу в Римі урочисто завершився Рік священства (він тривав з 19 червня 2009  р.). 10 червня відбулося вечірнє молитовне чування під проводом Святішого Отця, який у розгорнутому слові до його учасників нагадав і наголосив, що першочерговим пріоритетом священника є щоденна молитва та стосунки з Христом. Наступного дня папа очолив на площі св. Петра урочисту Святу Месу, під час якої священники разом із ним відмовляли акт ввірення Непорочному Серцю Марії перед іконою «Salus Populi Romani».

16-19 вересня: подорож Бенедикта XVI у Велику Британію (Шотландія та Англія). Меси, на яких були присутні десятки тисяч вірних у Глазго, Лондоні та Бірмінгемі, де папа беатифікував кардинала Джона Генрі Ньюмена, зустрічі з молоддю, міжрелігійні зустрічі, зустрічі з представниками державної влади та суспільства, а також екуменічні зустрічі — ось найважливіші моменти 17 закордонної подорожі папи. Її девізом були слова нового блаженного: «Cor ad cor loquitur» (Серце говорить до серця).

10-23 жовтня: під головуванням Бенедикта XVI відбулася Спеціальна Асамблея для Близького Сходу Синоду єпископів під гаслом «Католицька Церква на Близькому Сході: спільнота і свідчення. «Один дух і одне серце надихали всіх, хто увірував» (Діян 4,32). Під час зустрічі особлива увага була приділена важкому становищу християн у цьому регіоні світу, переслідуванням і насильству, яких вони зазнають, особливо в Іраку, Палестині та інших країнах; обговорювалося, що робити, щоб зупинити їх масовий виїзд із цих країн — колиски християнства.

12 жовтня: Бенедикт XVI документом motu proprio «Ubicumque et semper» заснував Папську раду сприяння новій євангелізації. Його першим головою став архієпископ Ріно Фізікелла.

6-7 листопада: Бенедикт XVI здійснив апостольський візит до Іспанії, під час якого він відвідав Сантьяго де Компостела з нагоди Святого року Компостело, а  також Барселону, де освятив храм Святого Сімейства, названий малою базилікою — монументальний храм геніального каталонського архітектора Антоніо Гауді та символ традиційної католицької сім’ї.

20 листопада: на консисторії в базиліці св. Петра, Бенедикт XVI вручив кардинальські знаки 24 архієпископам, єпископам і священникам.

23 листопада: у Ватикані представили книжку-інтерв’ю з Бенедиктом XVI «Світло світу», яке провів німецький журналіст Петер Зеевальд. Це була третя така розмова Йозефа Ратцінґера з цим журналістом: дві попередні — це книжки «Сіль землі» 1997 року та «Бог і світ» 2001 р.

2011 р.:

14 січня: Бенедикт XVI оприлюднив декрети Конгрегації у справах канонізації, зокрема, про чудо за заступництвом Слуги Божого Йоана Павла ІІ. Він також особисто очолив церемонію беатифікації у Ватикані в неділю Божого Милосердя, 1 травня.

10 березня: у Ватикані представили другий том трилогії «Ісус із Назарета. Від входу в Єрусалим до воскресіння» Бенедикта XVI/Йозефа Ратцінґера. «Це більше, ніж книжка — це зворушливе, привабливе та визвольне свідчення», — сказав префект Конгрегації у справах єпископів кардинал Марк Уелле.

1 травня: Бенедикт XVI беатифікував Йоана Павла ІІ. На площі св. Петра і перед великими екранами в інших місцях Риму зібралося близько 1,5 мільйона людей.

7-8 травня: Бенедикт XVI відвідав Аквілею та Венецію. В Аквілеї папа виступив перед учасниками асамблеї, яка готувала ІІ регіональний Церковний з’їзд. А у Венеції відвідав базиліку св. Марка, де зустрівся з представниками Церковної асамблеї Патріархату Венеції. Він очолив Святу Месу в Местре. Від площі св. Марка папа переплив гондолою до базиліки Санта-Марія-делла-Салюте, де зустрівся з представниками світу культури, мистецтва та економіки, освятив відреставровану каплицю Святої Трійці та урочисто відкрив бібліотеку Studium Generale Marcianum — університету, що належить Венеціанському патріархату.

21 травня: відбулася розмова Святішого Отця з космонавтами. Бенедикт XVI був першим папою в історії, який безпосередню розмовляв з астронавтами, що перебували на Міжнародній космічній станції. Він спілкувався з ними майже двадцять хвилин через телеміст з Апостольської бібліотеки.

4-5 червня: Бенедикт XVI відвідав Хорватію. Зміцнення сім’ї, заклик до першості совісті в суспільному житті, а також підтримка інтеграції Хорватії до Європейського Союзу — ось головні теми послання Бенедикта XVI під час його паломництва до цієї країни. Хорвати тепло зустріли папу, а у Святій Месі на іподромі в Загребі взяли участь близько 400 тис. людей, тобто кожен десятий громадянин країни. Головною темою цього папського паломництва була Перша національна зустріч хорватських католицьких сімей.

19 червня: Бенедикт XVI побував у дієцезії Сан-Марино-Монтефельтро, яка розташована на території двох країн: Сан-Марино та Італії. Спочатку Святіший Отець відслужив Святу Месу в Серравалле, після чого у Вальдрагоне зустрівся з членами Міжнародного фонду ім. Йоана Павла ІІ.

29 червня: 60-річчя священства Бенедикта XVI. Кажучи про свій діамантовий ювілей, він висловив вдячність Богові за дружбу, якою Він його обдарував, а також людям, які його сформували. Месу в базиліці св. Петра разом із папою співслужили 100 кардиналів. В урочистостях брав участь брат папи, отець-інфулат Ґеорґ Ратцінгер, який разом із ним був висвячений на священника 29 червня 1951 р. в катедрі у Фрайзінгу кардиналом Міхаелем фон Фаульхабером.

30 червня: вперше вручається премія Ratzinger Awards. Її присуджує Ватиканський фонд Йозефа Ратцінґера-Бенедикта XVI. Переможцями стали: патролог, 85-річний проф. Манліо Сімонетті з Італії та двоє богословів-догматиків — 76-річний отець-професор Олегаріо Гонсалес де Кардедал з Іспанії та 50-річний німецький цистерціанець отець проф. Максиміліан Хайм, абат Гайліґенкройца, Австрія. Вони отримали «теологічного Нобеля» з рук Бенедикта XVI.

16-21 серпня: Бенедикт XVI на XXVI Всесвітніх днях молоді в Мадриді. Майже два мільйони молодих людей на Святій Месі і вечірньому молитовному чуванні, сотні тисяч на Хресній Дорозі та зустрічі з Бенедиктом XVI, катехизація, багатолюдна Зона примирення з ранку до вечора та Ярмарок покликань, відвідуваний натовпами, концерти, виставки та інші події — таким було чудове всесвітнє свято молоді. Воно проходило під гаслом «Вкорінені та збудовані на Христі, тверді у вірі».

11 вересня: Бенедикт XVI відвідав Анкону. Там він взяв участь у закритті XXV Італійського національного Євхаристійного конгресу. Незвичайним пунктом порядку денного була одночасна зустріч у соборі зі священниками та подружніми парами.

22-25 вересня: Бенедикт XVI перебував з апостольським візитом у Німеччині. Це був третій і водночас перший офіційний візит папи-німця на батьківщину. Він охоплював Берлін, Ерфурт, Етцельсбах і Фрайбург-ім-Брайсгау і проходив під гаслом «Де Бог — там майбутнє». Під час візиту Святіший Отець зустрівся, зокрема, з німецькими парламентарями, відслужив Святу Месу на берлінському Олімпійському стадіоні, в Ерфурті зустрівся з представниками Ради Євангельських Церков Німеччини, відслужив Марійну Вечірню в санктуарії Етцельсбах в Тюрінгії, Святу Месу, на площі перед кафедральним собором в Ерфурті, у Фрайбурзі очолив молитовне чування для молоді та відслужив Святу Месу в аеропорту за участю 100 тис вірних.

9 жовтня: Бенедикт XVI в Калабрії – одному з найбідніших регіонів Італії. Папа відвідав місто Ламеція Терме, де відслужив Святу Месу за участю 40 тис вірних. Він також побував у монастирі картузіанців у Серра-Сан-Бруно.

17 жовтня: Бенедикт XVI оголосив Рік Віри, який мав розпочатися 11 жовтня 2012 р., в 50-річчя відкриття ІІ Ватиканського Собору та 20-річчя опублікування Катехизму Католицької Церкви. Також у цей час відбуватиметься Асамблея Синоду єпископів про нову євангелізацію. Рік Віри завершиться 24 листопада 2013 року.

27 жовтня: Міжрелігійна зустріч в Ассізі. У 25-ту річницю історичної зустрічі представників світових релігій, скликаної бл. Йоаном Павлом ІІ, Бенедикт XVI запросив людей різних віросповідань до міста св. Франциска на День роздумів, діалогу та молитви про мир і справедливість у світі під гаслом «Паломники правди, паломники миру». На запрошення Святішого Отця відповіли 300 делегатів із 31 християнської Церкви та 12 світових релігій, які наприкінці прийняли 12 зобов’язань діяти на користь миру.

18-20 листопада: Бенедикт XVI відвідав Бенін. Папська подорож під гаслом: «Примирення, справедливість і мир» відбулася з нагоди 150-річчя євангелізації цієї країни та у зв’язку з оголошенням посинодального апостольського повчання «Africae munus», яке було плодом Другої спеціальної асамблеї Синоду єпископів для Африки у 2009 р. В усіх зустрічах із папою у найбільшому місті та економічній столиці країни, Котону, та в Уїді брали участь кілька сотень тисяч людей.

2012 р.:

20 січня: Бенедикт XVI зустрівся у залі Павла VI у Ватикані з членами Неокатехуменальної дороги. На зустрічі були присутні понад сім тисяч учасників Дороги, включно з командою її засновників: Кіко Аргуельйо, Кармен Ернандес та о. Маріо Пецці.

18 лютого: Бенедикт XVI під час IV публічної консисторії у ватиканській базиліці призначив 22 нових кардиналів. Серед них були високопосадовці Римської курії, пастирі важливих архієпископських столиць, зокрема, архієпископ Лучіан Мурешан — глава румунських греко-католиків віком понад 80 років і троє священників старше 80 років, які були удостоєні цього сану за свої заслуги перед Церквою. Крім нових кардиналів, папа також оголосив список із семи блаженних із семи країн, які будуть канонізовані 21 жовтня 2012 р.

23-28 березня: Бенедикт XVI здійснив апостольський візит до Мексики та Куби. 23-26 березня він відвідав Сілао, Гуанахуато та Леон у Мексиці, зустрівся з президентом країни Феліпе Кальдероном та дітьми в Гуанахуато, відслужив Святу Месу в парку 200-річчя в Сілао та Вечірню з латиноамериканськими єпископами в Леоні. На Кубі 26-28 березня Святіший Отець побував у Сантьяго де Куба та Гавані. У першому місті він служив Святу Месу з нагоди 400-річчя віднайдення статуї Божої Матері Милосердя дель Кобре. Крім того, зустрівся з президентом Раулем Кастро і його братом Фіделем, а також відслужив урочисту Євхаристію на площі Революції Хосе Марті в Гавані. Це була 23 закордонна подорож Бенедикта XVI під час його понтифікату.

16 квітня: Бенедикту XVI виповнилося 85 років. «Я стою на останньому етапі свого життя і не знаю, що мене чекає. Проте я знаю, що є Боже світло, знаю, що Господь воскрес, що Його світло сильніше за всю темряву, що Божа доброта сильніша за все зло цього світу. І це допомагає мені безпечно рухатися вперед», — сказав Папа під час Меси в Паолінській каплиці Апостольського палацу 16 квітня. Бенедикт XVI став найстарішим папою за останні 100 років (93-річний Лев XIII помер у 1903 р.).

13 травня: Бенедикт XVI відвідав три міста в Тоскані: Ареццо, Ла Верну та Сансеполькро. В Ареццо папа відслужив Месу, пообідав з єпископами Тоскани, відвідав санктуарій Ла Верна, де зустрівся з монахами та монахинями Францисканської родини та Сансеполькро. Це була перша поїздка Бенедикта XVI по Італії того року.

30 травня – 3 червня: у Мілані відбулася VII Всесвітня зустріч сімей під головуванням Бенедикта XVI. Вона складалася з триденного Міжнародного богословсько-пастирського конгресу за участю 350 тис. учасників; душпастирського візиту Бенедикта XVI до Міланської архієдієцезії та зустрічі з духовенством, молоддю, владою; концерту на честь папи в найвідомішому оперному театрі світу Ла Скала; Свята свідчень у міланському парку Брессо та урочистої Святої Меси за участю 850 тис. вірних із 153 країн. Папа оголосив, що наступний з’їзд сімей відбудеться 2015 р. у Філадельфії, США.

15 липня: Бенедикт XVI здійснив кількагодинний пастирський візит до міста та єпархії Фраскаті, що поблизу Рима.

2 серпня: папа закінчив написання третьої частини своєї трилогії про «Ісуса з Назарета». Том про дитинство Ісуса вийшов у листопаді італійською, німецькою, англійською, французькою, іспанською, польською та португальською мовами.

14-16 вересня: Бенедикт XVI здійснив апостольську подорож в Ліван. Свята Меса за участю понад 350 тис. людей у Бейруті та представлення апостольського повчання «Ecclesia in Medio Oriente», зустріч із 16 тис. молодих людей із Лівану та Близького Сходу в Маронітському Патріархаті в Бкерке та з політичними, соціальними та культурними елітами в Президентському палаці в Баабді — такі основні події Апостольської подорожі Бенедикта XVI до Лівану. Це була 24  закордонна поїздка Святішого Отця.

7 жовтня: папа Бенедикт XVI проголосив двох нових Вчителів Церкви: св. Гільдегарду Бінгенську (1098-1179) з Німеччини та Йоанна Авільського (1500-1569) з Іспанії. Таким чином, кількість осіб із цим титулом у Католицькій Церкві збільшилася до 35, серед яких чотири жінки.

7-28 жовтня: під керівництвом Бенедикта XVI відбулася XIII Звичайна загальна Асамблея Синоду єпископів, присвячена новій євангелізації. До Ватикану прибули 262 синодальні отці. Це була найбільша кількість учасників за 47-річну історію зустрічей представників єпископатів з усього світу. Його учасники оголосили Послання до Божого народу та сформулювали 58 «Пропозицій» до посинодального апостольського повчання.

12 жовтня: Бенедикт XVI оголосив про початок Року Віри, який мав стати нагодою для справжнього нового навернення до Христа та місіонерського зобов’язання нової євангелізації, а також мав пробудити у віруючих бажання особистої зустрічі з Христом і сповідування віри в її повноті, з довірою та надією. У Святій Месі на початок року Віри взяли участь Примас Англіканської спільноти архієпископ Роуен Вільямс і православний Константинопольський Патріарх Варфоломій І.

21 жовтня: Бенедикт XVI канонізував сімох святих: французького мученика з Мадагаскару Якоба Бертьє (1838-1896); філіппінського мученика Петра Калунгсода (1654-1672); засновника Побожної асоціації священиків і мирян і Згромадження убогих служителів Пресвятого Сімейства з Назарета, італійського священника Йоана Хрестителя Піамарта (1841-1913); засновницю Згромадження сестер Непорочного Зачаття місіонерок виховання, іспанську черницю Марію Кармен Сальєс і Барангуерас (1848-1911); американку німецького походження, що допомагала прокаженим на Гаваях, Маріанну Коуп (1838-1918); канадську індіанку Катерину (Катері) Текаквіту (1656-1680) і німецьку мирянку, стигматичку і містичку Анну Шеффер (1882-1925). Це була перша канонізація, здійснена Бенедиктом XVI за новим ритуалом поза Святою Месою.

10 листопада: Бенедикт XVI заснував Папську академію Latinitas (латинської мови та культури). Її метою було сприяння використанню та знанню цієї мови як у церковному, так і в світському середовищі, а отже й у шкільній освіті.

24 листопада: п’ята консисторія Бенедикта XVI. Папа призначив шістьох нових кардиналів. Уперше з 1927 року серед них не було жодного італійця; вперше з 1924 року всі були не з Європи — з Америки, Африки та Азії. До цієї групи входили два глави Східних Католицьких Церков. Загалом Бенедикт XVI підніс до кардинальської гідності 90 священнослужителів.

1 грудня: папа видав постанови про організацію благодійної діяльності Церкви. Він включив їх до апостольського листа motu proprio «Intima Ecclesiae Natura». У ньому він нагадав, що в основі місії Церкви лежить милосердя. Тому треба подбати про те, щоб вона справді виконувала цю функцію. Канонічне право мало прогалини щодо цього. Отже, нові норми уточнювали обов’язки єпископів щодо благодійної діяльності Церкви і мали забезпечити, щоб ця праця здійснювалася згідно з вимогами вчення Церкви, намірами вірних і повагою до норми світської влади.

12 грудня: твіти Бенедикта XVI. У першому дописі було написано: «Любі друзі, я радий спілкуватися з вами в Twitter. Дякую за численні відповіді. Благословляю вас від щирого серця». На той час папський профіль мав вісім мовних версій. За п’ять днів його функціонування кількість підписників Бенедикта XVI перевищила два мільйони.

29 грудня: Бенедикт XVI молився з учасниками 35 Європейської зустрічі молоді. На площі св. Петра зібралося понад 40 тис. учасників. Святіший Отець заохотив молодь наслідувати засновника спільноти Тезе, бр. Роже, на шляху екуменізму святості. Водночас він запевнив у «безповоротній прихильності Католицької Церкви у пошуку шляхів примирення для досягнення видимої єдності християн».

2013 р.:

1 січня: Бенедикт XVI відслужив Святу Месу у ватиканській базиліці з нагоди свята Пресвятої Богородиці Марії. Святіший Отець також згадав Всесвітній день миру, який відзначається 1 січня, і його тему цього року: «Блаженні миротворці».

6 січня: Бенедикт XVI висвятив на єпископів чотирьох священників, зокрема, свого особистого секретаря отця-прелата Ґеорґа Ґенсвайна, якого він раніше призначив префектом префектури Папського дому.

7 січня: Бенедикт XVI зустрівся з представниками дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі.

13 січня: під час Святої Меси у неділю Господнього Хрещення, яку Бенедикт XVI відправив у Сикстинській капелі у Ватикані, він уділив таїнство Святого Хрещення 20 дітям, зокрема, двом близнюкам.

8 лютого: Бенедикт XVI відвідав Вищу семінарію Римської дієцезії на Латерані. Папа прибув туди напередодні патронального свята університету — Божої Матері Довіри (Madonna della Fiducia).

11 лютого: Бенедикт XVI оголосив про свою відставку зі служіння єпископа Риму та Наступника св. Петра, а також,  що зречення відбудеться 28 лютого о 20:00.

27 лютого: близько 200 тис. людей прибули на площу св. Петра на останню загальну аудієнцію Бенедикта XVI. Зворушений папа, вітаючи паломників з усього світу, подякував за духовну підтримку та молитви під час його понтифікату.

28 лютого: вранці Бенедикт XVI попрощався з кардиналами. Він пообіцяв майбутньому папі «безумовну повагу і послух». О 17:00 Бенедикт XVI та його особистий секретар о. Ґеорґ Ґенсвайн залишили Апостольський палац. О 18:30 папа прибув до Кастель Гандольфо і уділив вірним апостольське благословення, а о 20.00, після семи років, десяти місяців і дев’яти днів завершився понтифікат Бенедикта XVI.

Останніми публічними словами Бенедикта XVI як Папи було привітання вірних, які зібралися перед літньою папською резиденцією в Кастель Гандольфо поблизу Рима:

«Дорогі друзі! Я щасливий, що можу бути з вами, оточений красою творіння й вашою любов’ю, що є великою втіхою для мене. Дякую вам за вашу дружбу і любов. Ви знаєте, що мій сьогоднішній день відрізняється від усіх попередніх. Я більше не є — тобто не буду з 20-ї години вечора — Папою, найвищим главою Католицької Церкви. Відтепер я буду лише паломником, який розпочинає останній етап своєї земної подорожі. Але я хотів би від усього серця, від усієї душі, моєю любов’ю і молитвою, моєю рефлексією і всією внутрішньою силою служити загальному благу, благу Церкви і людства. Доброта, яку ви мені виказуєте — це велика підтримка для мене. Йдімо вперед, пам’ятаючи про благо Церкви та благо світу. Дякую. А зараз я від усього серця уділю своє благословення»,— сказав Бенедикт XVI.