Варто знати, як можна подбати про вічне життя, коли немає можливості викликати священика для сповіді, а мить вашого відходу з цього світу раптово наблизилася.
«Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” (…)“Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей”. “Яких?” — питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого”» (Мт 19,16-18).
Спочатку була пандемія: маски, карантинні обмеження; люди в паніці скуповували все, що бачили; дехто будував бункери… Кількість смертей жахала. Це так боляче! Кожен із тих померлих мав батька, матір, дітей… Я замислююся, скільки з цих людей мали нагоду приступити до Таїнства сповіді перед зустріччю з Богом і забезпечити спасіння своєї безсмертної душі?
Для українців після 24 лютого 2022 р. пандемії фактично «не стало» — повномасштабне російське вторгнення, війна, відсунула попередні проблеми на дальній план. Сьогодні реальність смерті стала для нас ще ближчою: кожен день, навіть кожна мить може бути останньою…
Які кроки необхідно зробити, щоб досягти вічного життя
На мою думку, це дуже актуальна тема, яка насправді не може чекати. Вона занадто важлива, щоб її ігнорувати, тому я її порушу. Її можна порівняти з відділенням невідкладної допомоги, яке ми маємо поруч, — тільки в духовному сенсі.
Ви повинні знати, як досягти спасіння тоді, коли немає можливості викликати священника, щоб посповідатися, — а ви, можливо, за крок від смерті. Це найголовніше в перспективі вічності.
Церква, яка є нашою матір’ю, пропонує нам усі необхідні для спасіння засоби. Ісус називає серед них учинки милосердя, які ми маємо робити за життя з любові до ближніх.
Але як бути, якщо ви жили далеко від Бога у важких гріхах і раптом потрапили в смертельну аварію або заразилися і ваш стан різко погіршився, або ви потрапили в аварію у місці, далекому від цивілізації, і нема кому прийти вам на допомогу? Як у таких ситуаціях подбати про своє спасіння? Відповідь поруч.
Її можна знайти в Катехизмі Католицької Церкви. Ось ці два пункти:
«1451. Між актами каяника перше місце займає жаль. Він є “болем душі і ненавистю до вчиненого гріха з рішенням не грішити більше в майбутньому” (Тридентський Собор: DS 1676.).
1452. Якщо жаль походить із любові до Бога, любленого понад усе, він називається “досконалим жалем” (жаль із любові). Такий жаль відпускає легкі провини; він відпускає також смертні гріхи, якщо містить у собі сильну постанову висповідатися (пор. Тридентський Собор: DS 1677), як тільки це буде можливо».
Про це нещодавно нагадав нам Папа Франциск: «Що я можу зробити, якщо немає священників? Зроби те, що каже Катехизм. Якщо не знайдеш священника, щоб посповідатися, — порозмовляй із Богом: Він твій Батько. Всім серцем проси Його тобі пробачити з актом жалю і пообіцяй Йому: “Пробач мені зараз, а я пізніше посповідаюся”».
Нагадаємо, що єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії, видав Комунікат щодо Таїнства примирення, в якому уточнив певні моменти про порядок служіння цього Таїнства та закликав священників до постійної готовності слухати сповіді вірних.
Переклад CREDO за матеріалами: Клаудіо де Кастро, Aleteia